Як Харків став цирковою столицею Європи

І справа не тільки в тому, що там в умовах м’якішого клімату були більш популярними пересувні шапіто, а й у тому, що харків’янам дуже подобалось це мистецтво, а заможне купецько-університетське місто завжди знаходило гроші для улюбленої розваги. А отже, знаходились люди, які вкладали кошти в будівництво, в організацію справи та залучення публіки. Про це свідчать унікальні документи, які зберігаються в нашому Державному обласному архіві Харківської області.

Спочатку – дерев’яні

З ними нас знайомить начальник відділу інформації, використання документів і документального забезпечення ДАХО Марія Ельксніт. Вона розповіла, що спочатку стаціонарні цирки були дерев’яними. Для того щоб їх будувати, треба було подати заяву в Харківську міську управу, і серед документів ДАХО зберігаються заяви австрійського підданого Франца Штроймера за 1872 рік, у яких він просив надати дозвіл на відведення йому земельної ділянки по набережній річки Лопань в оренду на дванадцять років для облаштування цирку, про надання дозволу обладнати на три місяці дерев’яну тимчасову будівлю під цирк і дозволити побудувати тимчасовий дерев’яний балаган для цирку на строк до хрещенського ярмарку. «Уже через три роки італійський підданий, директор Санкт-Петербурзького цирку Гаетано Чінізеллі теж звертається до Харківської міської управи з проханням про надання дозволу на побудову тимчасового цирку на пл. Михайлівській. А в документах архіву за 1881–1883 роки зберігаються справи щодо відведення землі по пл. Тюремній під розміщення тимчасового дерев’яного цирку германського підданого Г. Соломонського, – розповідає Марія Ельксніт. – До речі, опікунська рада Олександрівської міської лікарні звернулася до Харківської міської ради з проханням відхилити це рішення, і в результаті Соломонському було надано дозвіл на будівництво тимчасового цирку на Жандармській площі (зараз там розміщений знаменитий Старий цирк, але це – інша будівля). Також у документах архіву за 1882–1886 роки зберігаються відомості про цирк братів Жана та Луї Годфруа Шоссі. Харківська міська управа надала їм дозвіл на зведення тимчасового дерев’яного цирку на пл. Павлівській – він опалювався цегельними печами, а потім паровим котлом. Прохання братів Годфруа про подовження терміну оренди ділянки землі на Павлівській площі, на якій розташовано цирк, міська управа відхилила через погрозу частих пожарів у дерев’яних цирках, і 23 червня 1886 року була прийнята постанова про знесення цирку Годфруа».

«Зачинателями» циркової справи в Харкові були, як бачимо, іноземці, але є тут і вітчизняний слід. Він пов’язаний з іменем Акима Нікітіна – «содержателя русских цирков», як він себе називав. «У 1889 році йому було виділено місце на Жандармській площі для побудови тимчасового театру-цирку на десять років (у циркових будинках часом працювали і театральні трупи, тому ці будівлі називалися театри-цирки), – пояснює працівниця архіву. – Збереглися проекти договорів за березень 1890 року між Акимом Нікітіним та Харківською міською управою про надання в оренду на 25 років ділянки землі у 620 сажнів на Жандармській площі під побудову театру-цирку на 20 років. Аким Нікітін звів великий будинок цирку з пічним опаленням, у якому було багато пристроїв для показу цікавих і оригінальних номерів. Цирк за допомогою незначних переобладнань легко перетворювався на театр, у якому проводилися театральні вистави. Таким чином у будинку цирку проводилося багато вистав різноманітного характеру, він мав багатий репертуар».

Цирк Нікітіна. Фото: wikipedia.org

Повіреним у справах Нікітіна був Генріх Муссурі, грек за національністю. Він вирішив розпочати самостійну діяльність і в 1905 році звернувся до Харківської міської управи з проханням надати дозвіл на побудову на місці тимчасового дерев’яного цирку нової кам’яної будівлі театру-цирку на 20 років.

Кам’яні громадини

«У документах Харківського губернського правління за 1905 рік збереглися заяви харківського купця 2-ї гільдії Генріха Августовича Грікке до будівельного відділення Харківського губернського правління про погодження проекту кам’яної будівлі цирку по пл. Жандармській, 17, про надання дозволу на побудову кам’яного цирку за планом В. В. Хрустальова і М. С. Коморицького та до Харківської міської управи про виділення 600 квадратних сажнів по Жандармській площі біля цирку на десять років «для образцового цветника и постоянной выставки деревьев» (так у документі), – розповідає Марія Ельксніт. – 30 грудня 1905 року комісія Харківського губернського правління підписує вже акт про результати огляду цирку Грікке з висновком про надання дозволу розпочати вистави з 31 грудня 1905 року».

Так у Харкові і з’явилися два кам’яні, точніше, цегляні стаціонарні цирки: спочатку цирк Грікке на Жандармській (нині майдан Міліціонера), який після 1917 року став Державним цирком, а нині відомий як Старий цирк. А в 1911-му Генріх Муссурі побудував славнозвісний театр-цирк на Благовіщенській  на 5750 місць, який згодом передали Харківському театру музичної комедії та який зараз, на жаль, перебуває в стані руйнації.

Театр-цирк Муссурі. Фото: tochka.net

А в 1977 році в Харкові було споруджено ще одну будівлю цирку, але це вже зовсім інша історія.

Читайте також: Як відпочивали харків`яни 50 років тому