Нові бур'яни і хвороби загрожують полям харківських аграріїв (Фото)

Красиві рожеві квіточки з дрібненьким зеленим листячком. Ну кому не милувала око ця багаторічна трав’яниста рослина, яку можна часто побачити на луках, пасовищах та й на узбіччях доріг нашого краю. У народі чину ще називають «люби-мене-не-покинь», «жолою підземною», «ласковицею», «горішками земляними», «чечевичкою», «заячим горішком»... З лісів і степів вона настирливо кочує на сільськогосподарські угіддя. І за останні два роки, за словами науковців, набула масового характеру. Злісним бур’яном вона є на полях із зерновими, спричиняє вилягання рослин.

Провідний науковий співробітник Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН Сергій Авраменко прогнозує, що чина набуде слави, подібну до тієї, яку мала свого часу  амброзія.

– На полях вона з’являється куртинами, розростається. Звичайні гербіциди проти неї безсилі. Треба використовувати тільки гербіциди суцільної дії. До того ж нині не всі аграрії  приділяють належну увагу чині, – розповідає Сергій Авраменко. – Фізіологія цього бур’яну така, що він не пнеться догори, а стелиться нижче, скажімо, пшениці. Саме ж відбирає поживні речовини в рослин, вологу і дуже пригнічує їх розвиток. Недооцінюють деякі аграрії чину, так само, як і осот та пирій. Нерідко зібрали врожай – і забули про боротьбу з бур’янами.

За словами фахівця, чина, яка розмножується корінням і насінням, може стати справжнім лихом, адже, по-перше, на полях майже не застосовується оранка, яка б сприяла її викоріненню, по-друге, не всі гербіциди успішно виявляють себе проти цього бур’яну.

– Перед збиранням урожаю, буває, роблять десикацію – підсушування рослин хімічними препаратами задля прискорення дозрівання і полегшення машинного збирання врожаю. Проте десиканти знищують тільки наземну масу бур’янів, а коріння залишається живим. Можна отримати швидкий ефект – за 3–4 дні бур’ян всихає, однак не його коріння, – пояснює науковець.

Фахівець інституту рослинництва додав, що по оранці рівень забур’яненості стає меншим. Разом з тим і вона  не завжди може бути ефективною. Наприклад, осот має кореневище до двох метрів,  а оранка добирається тільки до 30 см у ґрунті.

Погоджується з цим і керівник ПСП ім. Фрунзе із Зачепилівки Іван Глянь. На угіддях цього підприємства чина розрослася колоніями. Однак оранку в ПСП ім. Фрунзе не використовують от уже майже 20 років. Іван Глянь поділився своїм досвідом боротьби з бур’яном.

– Через оранку бур’ян, навпаки, більше розмножується по полю, бо розноситься його насіння. Натомість ми робимо тільки поверхневий обробіток – культивацію, також використовуємо гербіциди. Та головне в боротьбі з бур’янами –  це сівозміна. Її ми і дотримуємося, – розповів Іван Глянь.

МОЛОКО-2018: ПРИЙМУТЬ ТІЛЬКИ НАЙКРАЩЕ

Проти чини на полях краще може спрацювати біохімічний обробіток.

– У чини коріння стелиться, як у пирію. Ще один її недолік – має восковий наліт на листі, а це перешкоджає проникненню гербіцидів. Та боротися з нею можна. Потрібно лише підбирати правильні гербіциди і прилипачі (поверхневоактивні речовини, що зменшують поверхневий натяг розчину препарату, покращують змочування рослини та сприяють кращому проникненню діючих речовин у рослину. – Ред.). 

За словами науковця, в Україні склалося так, що мало які компанії – виробники продукції для боротьби зі шкідниками, хворобами рослин та бур’янами беруть відповідальність за свій продукт. Як правило, препарати іноземних компаній частіше за все не розраховані на ті види бур’янів і хвороб, які є тільки в нас.

До речі, Сергій Авраменко також згадав про нову хворобу, яка нині уражає зернові культури на полях харківських аграріїв – піренофороз. Він завдав багато шкоди сільськогосподарським підприємствам. І ті аграрії, які не проводили дві фунгіцидні обробки, ризикують отримати значні втрати врожайності.

Як детальніше прокоментував Сергій Авраменко, піренофороз виявляється на рослині невеликими плямами кольору кави з молоком і з облямівкою лимонного кольору.

– Про існування цієї хвороби навіть ніхто не знав. У Європі її почали відзначати на початку 2000-х. Вважай, практично звідти вона докотилася й до нас, – розповідає науковець. – Сьогодні хвороба  уражає рослини настільки масово, що витісняє традиційні хвороби, які були поширені до цього.

На рослину піренофороз впливає залежно від ступеня ураження. Слабе – рослина просто вкривається жовтими плямами. Середнє і вище – вона жовтіє, насіння стає щуплим і втрачає хлібопекарські властивості. Зрештою, зерно з піренофорозом згодиться тільки на фураж. До того ж від цієї напасті відповідно падає і врожайність.

Поширюється піренофороз через насіннєвий матеріал і через рослинні рештки, які не були заорані. Знову ж таки, як у випадку із чиною, без оранки та правильно підібраних фунгіцидів хвороба може уразити все поле.

– Як правило, у полі піренофороз неправильно ідентифікують, буває, плутають із септаріозом. Показовою є ситуація, що склалася минулого року, коли пшеницю прибирали фактично між дощами. Такі умови сприяли первинному зараженню насіння на колосі. Коли були насіннєві інспекції, вони робили аналізи. Як правило, перевіряли зерно на схожість, а на наявність збудників цієї хвороби – ні. Тепер вона розповсюдилася практично по всіх районах області, та й за її межами, – підсумовує Сергій Авраменко.

Фахівець радить аграріям підбирати правильні фунгіциди й мати якісний насіннєвий матеріал. До слова, щодо останнього, то рекомендує не зациклюватися на одних сортах, скажімо, іноземних чи одного конкретного виробника. У кожному господарстві, упевнений науковець, має бути баланс сортів і сортозаміна.

Тетяна Василець