Харківський прикордонник загинув на Луганщині за три дні до відпустки (ФОТО)
Серед них – мужній прикордонник, люблячий батько й чоловік, спортсмен і справжній герой Микола Постольний.
Прощатись із Миколою Постольним – прикордонником, який загинув у зоні АТО, прийшла 17 липня вся Петрівка. Тут, у Золочівському районі, і жив він із сім’єю. Сюди він мав приїхати через три дні у відпустку – живим і здоровим. Але так і не дочекався побачення з родиною, загинув від кулі бойовиків.
– Я йому казала: «Колю, повертайся додому... Тобі ж давали час повернутися додому». А він відповідав: «Ні, я такий, як і всі. Якщо повертатимусь, то з усіма». Я йому кажу: «Колю, зараз кожен думає сам за себе, повертайся. У тебе дитина в перший клас іде. Мало що може трапитися. Що я без треба робитиму?» Він казав, що все буде добре, – згадує зі сльозами дружина загиблого Дар’я Постольна. – Так я його й не дочекалася...
Два місяці чоловік прослужив у зоні АТО, загинув у Станично-Луганському районі. Разом із загоном прикордонників потрапив у засідку.
– Під час виконання завдання з контролю кордону він виїхав на дільницю у складі загону в село Сизе, – розповів про той день заступник начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України по роботі з особовим складом генерал-майор Артур Король. – Відстрілювався, прикривав своїх товаришів, які відходили до БТРа. Він був у бронежилеті, у касці, буквально 10 метрів не добіг, отримав поранення. Він і його товариш Максим з Куп’янського району представлені до нагороди посмертно...
– Є підстави вважати, що на військових напала прислана з Російської Федерації диверсійна група. Просто влаштували засідку й обстрілювали наших військовослужбовців, – продовжує розповідь Артур Король.
Перестрілка тривала близько півгодини. З усієї групи загинули тільки двоє наших земляків.
За словами Артура Короля, це не вперше Микола Постольний потрапив під вогонь бойовиків. Кількома тижнями раніше він уже був учасником обстрілу. Тоді загін обстріляли із трьох мінометів із боку Росії, і більше десяти бійців поранили.
До страшної трагедії чоловік прослужив прикордонником 12 років. Починав охороняти кордон Харківської області на посаді патрульного. Як розповів нам заступник начальника відділу по роботі з персоналом відділу прикордонної служби «Тимофіївка» капітан Олександр Мифодієв, з 2004 року Микола служив на прикордонній заставі «Золочів». Потім з 2008 року працював у Тимофіївці. Пізніше чоловіка перевели до іншого підрозділу Харківського прикордонного загону. Далі служив у Східному регіональному управлінні Держприкордонслужби. У Луганській області він служив у мобільному підрозділі типу С. Це резерв, який забезпечує охорону найбільш небезпечного напрямку.
– Як і в мирний час, він затримував правопорушників – бандитів, наркоманів, виїжджав у складі мобільної групи. Виконував ті ж функції, але під постійною загрозою, – розповів Артур Король.
Товариші по службі згадують, що Микола був не просто сміливим і дисциплінованим, а навіть їх дивував своїми вчинками. Як розповів «СК» начальник відділу прикордонної служби «Тимофіївка» майор Олександр Шило, у 2009 році Миколі Постольному вдалося самостійно затримати шістьох людей, які намагалися нелегально перетнути кордон. Це були фізично сильні чоловіки.
– Він сам-один посеред ночі не побоявся їх затримати і присікти спробу порушення кордону. У всього підрозділу були шок, здивування і гордість. Не кожен серед ночі піде затримувати шістьох чоловіків, бо ніколи не знаєш, як можуть обернутися події, – розповів Олександр Шило.
Але петрівського прикордонника це не зупинило. Він просто попередив своїх, що йде на затримання. Коли всі наряди приїхали на місце події, на землі вже лежали шестеро затриманих, а він стояв над ними.
Микола був водієм БТР, а це вже небезпечно для прикордонника в зоні АТО.
– Треба мати не просто певні навички, щоб водити БТР, а й бути сильним духом. Це важко в моральному плані. Тому що завжди першого в разі обстрілу втрачають водія – навіть коли екіпажу може пощастити. Адже він попереду, – розповів Олександр Шило. – Тобто, Микола сам чудово розумів усі ризики.
Інна Пирлик, матеріал з газети "Слобідський край" № 89 від 26.07.2014
