Важкопораненого бійця з Краснограда рятують місцеві хірурги (ФОТО)

27.03.2015 14:00 Суспільство
фото Тетяни Василець фото Тетяни Василець
На війні красноградець Олександр Ткаченко пробув близько двох місяців. Мобілізували в серпні, а вже 1 жовтня його зрешетили осколки ворожої міни.

У перший день жовтня терористи обстріляли блокпост українських сил на мосту в Щасті. Тоді на позицію лягло близько 30 ворожих мін.

Одна на відстані півметра розірвалася біля нашого красноградця, він не встиг сховатися. Разом з ним полягло ще шестеро українських воїнів, добре, що обійшлося без смертей.

Результат для Олександра – контузія, чотири уламки міни в одній нозі, маленькі осколки у хребці, стегні, посічені обстрілом руки... Чоловік уже переніс шість операцій. Перші зробили відразу в Щастинській лікарні, куди Олександра з товаришами привезли після обстрілу. Витягували уламки «наживо», бо введене знеболювальне не подіяло.

Читайте також: Кулемет, вода з болота і важке поранення. Як вижити на війні, розповів боєць з-під Харкова

Після Щастинської лікарні був Харківський госпіталь, однак через брак місць у ньому Олександр вимушений був повернутися додому. А їздити за 100 км до госпіталю на перев’язки та лікування з Краснограда до Харкова для нього і важко матеріально, і просто фізично неможливо. От так і взяли цього пацієнта оперувати під свою відповідальність лікарі Красноградської ЦРЛ. Тут хірурги відновили рухову функцію правої руки бійця.

– Спасибі лікарям. У мене хоч права рука почала працювати, а то тільки два пальці відчував, думав: усе, залишився без неї. Я переживав, бо без руки й на роботу не повернешся, – зізнається Олександр.

У четвер йому мали зробити сьому операцію – витягти черговий шматок клятого заліза, що не давав спокою.

– Будемо оперувати, шукати осколок у боці, бо не дає ж спати йому, – каже лікар-хірург Олександр Бутченко. – Є 50 % (вірогідності успіху. – Ред.) на відновлення роботи ноги, що страждає від синдрому тривалого стиснення.

Лежачи в лікарні, Олександр усе одно думає про своїх товаришів. Ту допомогу, яку приносять йому сюди волонтери, він охоче віддав би тим, із ким воював пліч-о-пліч. Хлопцям там потрібніше, каже. Найбільше переживає за свого командира, якого просто називає «Батею». 60-річний Віктор Погорєлов зі Змієва. Його також поранено. Лікарі видалили осколок із грудини й повернули далі служити. Однак у чоловіка страшенно набрякали ноги, ще й палець на стопі почорнів, і він потребує негайної лікарської допомоги. От і просить Олександр допомогти і своєму командирові.

Тетяна Василець, матеріал з газети "Слобідський край" № 34 від 21.03.2015

Джерело: SLK
Автор: Администратор сайта