Великодній інструктаж. Як правильно зустріти найголовніше свято християн

Воно примушує йти до церкви навіть тих, хто не дотримується усіх релігійних догм у повсякденному житті. Проте не кожен знає і розуміє, як треба поводитися в церкві цього дня та що саме прийнято святити.

Готуються духовно

Перед тим як святкувати Великдень, усі віряни готуються заздалегідь, дотримуючись Великого посту. У страсний тиждень напередодні Пасхи православні християни згадують про всі муки, які витримав Христос заради спасіння людей.

– І коли ми вже підходимо до свята Пасхи, у суботу згадуємо сходження Христа во ад, звідки він вивів усіх праведників, які там були, – розповів кореспонденту «СК» керівник місіонерського відділу Харківської єпархії УПЦ протоієрей Олег Боровльов.  

Святкувати Великдень треба у спокої та у чистій оселі. Близько о 23.30 у суботу в усіх храмах служиться Великодня опівничниця, на якій священик підходить до Плащаниці (полотна із зображенням покладання в труну тіла Ісуса Христа), кадить її та після молитви відносить у вівтар. Плащаницю кладуть на престол, де вона повинна залишатися протягом сорока днів – до дня Вознесіння Господнього. Рівно опівночі розпочинається хресний хід, який знаменує початок Пасхального Богослужіння. У цей час всі люди виходять із храму та обходять його. Вони йдуть із запаленими свічками, символізуючи жінок-мироносиць, які першими побачили, що Христа немає у гробу, і що він воскрес. Коли люди підходять до храму і відчиняються двері, звучить святкове вітання «Христос Воскрес!» та  відповідь «Воістину Воскрес». Після цього у храмі починається богослужіння, яке триває протягом ночі, після чого віряни освячують свої пасхальні кошики і отримують благословення вживати скоромну їжу.

Навіщо церкві дрес-код

Йдучи до церкви на Великдень, як і в інші дні, необхідно дотримуватися певного дрес-коду. Чоловіки повинні бути в брюках (шорти забороняються). Сорочка – тільки з довгим рукавом. Голова – не покрита. А от жінки повинні покривати голову, коли моляться, цим вони також показують, що підкорюються своєму чоловіку. А оскільки в храмі ніхто не знає, чи є в жінки чоловік, краще одягнути якусь хустинку. Також необхідно надягати сукню, яка підкреслюватиме скромність, а не вражатиме своєю красою.

– Нам часто ставлять запитання: «Яка різниця, в що я одягнений, якщо я приходжу до Бога? Головне – що в мене в душі». Дійсно, це так. Людина в будь-якому одязі не чужа Богу, – пояснює священник. – Але ми живемо в суспільстві і маємо дотримуватися певних правил, традицій. Адже ми ніколи на одягнемо в театр спортивний костюм. На біговій доріжці дівчина на шпильках виглядатиме кумедно. Така ж традиція є і в храмі. Одяг не повинен відволікати людину від молитви, нікого не спокушати для осуду, роздратування.
Жінкам, які збирають прикладатися до ікон, слід забути про губну помаду. Хоча ікони й протирають спиртовим розчином, сліди від помади на них будуть недоречними.

Щоб свячена вода подіяла

Для багатьох Пасха – це привід хоча б раз на рік відвідати Божий храм. А тому люди прагнуть одним махом надолужити упущення – і свічки поставити, і помолитися, і півхолодильника посвятити. Але, як виявляється не завжди у тому є сенс. Як розповів протоієрей Олег Боровльов, хоч церква кошиків і не перевіряє, проте набір продуктів, які прийнято святити в цей день, досить обмежений. Тому що цього дня читається молитва на освячення лише пасок, молочних продуктів, яєць і м’яса.

– Якихось додаткових молитов не читають. А в першу чергу вся їжа освячується молитвою, – пояснює отець Олег. – Так, звісно, ми помічаємо, що хтось намагається підставити, наприклад, свої водійські права. Але це якісь народні звички, які не мають під собою якихось церковних вимог чи коренів. Тобто,  немає сенсу нести щось зайве.

Багато людей, які йдуть на Пасху до церкви, прагнуть, щоб їх з ніг до голови окропили свяченою водою. Але досить навіть однієї краплини, щоб людина відчула радість від свята.

– Читається молитва для тих, хто відчуває якусь спокусу, скорботу, тобто за здоров’я душі й тіла. Але, якщо немає віри, то хоч із ніг до голови людину умити, вона не відчує радості, – каже протоієрей.

Не секрет, що молодь часто йде до храму святити паски після суботніх вечірок, нерідко – випивши. Звісно, у церкві до цього ставляться несхвально.
– Якщо людина перетворює свою духовну радість на п’янку, це недобре. Тому, людей, які приходять до церкви, ми закликаємо поводитися пристойно. І якщо хтось радіє, це не виправдання, щоб напиватися, – каже протоієрей.
Для тих, хто в церкві – рідкий гість, варто знати, що цього дня прийнято ставити свічки тільки за здоров’я. За тиждень до Великодня, у саме свято та ще дев’ять днів після нього заупокійні молитви у церкві не читаються, а тому й сенсу ставити свічку за упокій немає. Люди, які помирають у цей період, відспівуються особливим чином. Тільки на дев’ятий день після Великодня, на Радоницю, християни йдуть на кладовище і поминають мертвих.

До речі, на сам Великдень ходити на кладовище неправильно.
–  Це пережиток радянських часів, коли люди відчували необхідність і радість свята, але не мали можливості піти у храм, – пояснює протоієрей Олег Боровльов. – Тому символом життя, смерті й воскресіння було кладовище. Вони ходили туди, щоб поділитися радістю і скорботою з померлими.
 
Вино можна, п’янство – ні

На Великдень вірянин має бути, насамперед, на богослужінні, адже така літургія трапляється один раз на рік. Після того як вона закінчується, люди йдуть додому перепочити.

Пікніки на природі на Великдень – уже давно стали традицією для українців, адже свято Воскресіння Христового нерідко припадає на теплі весняні дні. Святкувати і радіти цього дня не заборонено, а от надмірне вживання алкоголю церква не схвалює.

– Вино не заборонено, його вживав сам Христос. Але заборонено п’янство. На жаль, багато людей не бачать цієї різниці. Адже їжа також дозволена, а обжерливість заборонена, – пояснює протоієрей.

Ніяких спеціальних заборон у це свято немає. Забороняється усе те, що забороняється і в інші дні нашого життя – роздратування, злоба, егоїзм, неприязнь тощо.

Також є заборони щодо праці на Великдень.
– Ми маємо заповідь – шість днів працюй, а сьомий день, недільний, присвячується Богу. Це означає, що всі справи по господарству треба намагатися зробити в якісь інші дні, – каже священик. – Але, якщо цього дня людина хоче зробити якесь добро, наприклад, допомогти хворому, нагодувати його, то це не забороняється, а вітається.

Треба почути одне одного

Незважаючи на те, що останнім часом у Харкові почастішали далеко не мирні мітинги, які набувають найбільшого розмаху саме у вихідні, у церкві заворушень на Великдень не чекають. Протоієрей Олег Боровльов пояснює це тим, що віряни приходять у храм на богослужіння, але при цьому вони можуть мати різні політичні погляди.

– Ми завжди намагаємося зробити акцент на тому, що ми, в першу чергу, християни, тому треба бути мирними, любити одне одного, підтримувати, – каже священнослужитель. – У ці дні органи правопорядку завжди чергують біля усіх храмів. Вони цікавляться, коли саме у нас проходять служби, щоб не було якихось безладів через велике скупчення народу. Я не думаю, що цього року буде додаткова охорона.

Проте, священнослужителі сьогодні переймаються тими подіями, які відбуваються у країні. На думку протоієрея, людям треба почути одне одного, примиритися, почати працювати.

Інна Пирлик, матеріал з газети "Слобідський край" №47 від 19.04.2014