Історія з життя. Як не потрапити в лапи шахраїв

Тепер же тато з дітьми, пройшовши крізь жорсткі перипетії, як і раніше, – команда, тільки от без своєї дружини і мами.

Попри те, що Валерій сам міг зробити непогану кар’єру, а його освіта «комп’ютерника» це дозволяла, він в усьому підтримував свою моторну й розумну половинку. Залюбки сидів зі старшим, коли Світлана навчалася у виші «на економіста», можна сказати, що її диплом наполовину і його. Схвалював і допомагав, коли вона вирішила відкрити свій магазинчик, а коли справи пішли, і ще один. Вирішила, що їй не вистачає юридичних знань і ще одна освіта була б доречною, – і тут без свого Валеріка не обійшлась би, бо саме з’явилася донечка. Вони йшли поруч, посміхаючись, і все в них легко й ладно виходило. Їм навіть не заздрили, як це інколи буває, їхнього позитиву вистачало на всіх навколо. Звичайна родина, хіба що трохи щасливіша за інші.

Доки невгамовна Світлана не вирішила й далі зростати над собою. У Харкові, куди вона часто навідувалася у справах, дізналася про «тренінг особистісного росту», з яким до міста завітали псевдотренери-гастролери. Вони сипали своїми титулами й трясли сертифікатами різних кольорів та масті перед носами здивовиженої публіки. Що сталося – невдалий збіг обставин, вискал долі чи ще якісь приховані від людського ока причини, але саме до лап цих вправних хлопців потрапила завжди поміркована і критично мисляча Світлана.

У родині почало відбуватися дивне, непередбачуване й неочікуване. Валерій не впізнавав дружину – його завжди усміхнена, доброзичлива й любляча Світланка, в якої все в руках горіло, якось потьмяніла. Радість з очей пішла, погляд, спрямований на чоловіка і, щонайгірше, на дітей, став недобрим, гострим, а згодом і злим. І всі ці зміни відбувалися так швидко, що Валерій просто не міг отямитися, тим більше щось зрозуміти. Викрилося все випадково.

Одного разу йому знадобилася довідка з місця проживання. В адміністративному центрі, куди по неї звернувся, він довідався, що Світлана нещодавно виписала з будинку їх неповнолітніх дітей (він про це ні сном, ні духом), хоча й не мала на те законного права. Приголомшений, шокований – це все надто м’які епітети для тих відчуттів, що його охопили. Намагання з’ясувати все «з першоджерела», тобто у дружини, тільки викликали в неї небачений Валерієм раніше напад люті. Вона напряму почала вимагати переписати їхній будинок на «благодійників». Відмови чоловіка викликали ще потужніші цунамі гніву, які нищили все навколо.

Моральний тиск, істерики, погрози – не злічити багатий арсенал методів, до яких вдавалася жінка. За ними вгадувалася вправна рука, що диригувала ситуацією.

Діти почали зачинятися в кімнаті, щоб тільки не потрапляти на очі розлюченій і невпізнаваній тепер ними мамі, яка без будь-якого приводу гримала на них, не гребувала й руку прикласти.

Деякий час Валерій просто дивувався і намагався вивести дружину з незвичного для них агресивного стану, був упевнений – його любов розтрощить усі перепони, що дивним чином виникли перед ними.

Полуда з очей Валерія спала, коли син кілька разів залишався ночувати у друзів, а донька почала запинатися. Сам він, після того, як неподалік від дому троє невідомих «закликали його до покірливості» кулаками та підручними предметами, потрапив до лікарні. Він зрозумів: вмовляння та закликання до розуму дружини марні, і слід будь-що відбороняти інтереси дітей, які могли залишитися безхатченками разом з ним.

Трохи оклигавши, Валерій ходив по різноманітних інстанціях і юристах, як по колу, що виявилося завороженим. Усі його поневіряння могли б скласти важкий (і за вагою, і за відчуттями) том, а може, й не один. Якби він був сам, може, й здався б. Та на іншій чаші терезів були діти, їх майбутнє, і він як батько не дозволив собі опустити руки.

До яких засобів Валерій врешті вдався, щоб розтяти цей гордіїв вузол, розповідати не хоче, бо, каже, це не той приклад, який треба наслідувати іншим. Йому довелося діяти самотужки, тому що не зміг знайти правди, усі обставини падали водою на млин спритних крутіїв. Вдячний давнім друзям – товаришам по службі, до яких звернувся по допомогу, і вони, не роздумуючи, відгукнулися.

З позитивного в цій історії – що вона набула розголосу і вдалося привернути увагу правоохоронців до цієї купки хижаків, які, гублячи капці, полишили обласний центр. Світлана, на жаль, так і не повернулася до глузду, поїхала разом зі своїми облудними вчителями.

Валерій оговтується від пережитого та радий вже тому, що разом із сином і донькою, і у своїй хаті, хоча морально йому зараз і задушно там, де колись пізнав стільки щастя.

Міркування з приводу...

Перший міф і перша пастка: що в тенета шахраїв потрапляють лише дурні й молоді, а освічені та з життєвим досвідом ніколи не клюнуть на цю приманку. Зась. Насправді фіфті-фіфті – тобто п’ятдесят на п’ятдесят – тих та інших стають жертвами пройдисвітів. Хай що обирають вони своїм прикриттям: тренінги, бесіди свідків Єгови, епізоди на кшталт «ваш син спричинив аварію (побився, потрапив у міліцію), терміново потрібні гроші»... Тут можна навести десятки ситуацій, які «пачками» продукує винахідливий колективний зловмисницький розум, під сумнівно-пристойним приводом затягуючи, а потім ошукуючи тих, хто надто довірився «предводителям». А вони – тонкі психологи, знають, на яку кнопку людської душі слід натиснути, щоб отримати жадане. Це звичайна схема, за якою діють злочинці, переслідуючи свої корисливі інтереси. Коли на кону стоїть майно, рухоме й нерухоме, їхня совість ані писне.

Саме на таких довірливих полюють «мисливці за душами» – у менших чи більших масштабах. На побутовому рівні це виявляється від нав’язування ідей усіляких «свідків... невідомо кого» до дрібних шахраїв, що витягують гроші з легковірних громадян. Якщо брати вище – на такі ж внутрішні кнопки натискають усілякі «біснуваті фюрери», перетворюючи окремих людей на натовп, готовий іти за будь-якою божевільною ідеєю, перетворитися на зброю, що змітає все на своєму шляху. Прикладом такої фанатичної віри можуть бути терористи-смертники, які кладуть на вівтар примарних ідеалів сотні, тисячі жертв і гинуть разом з ними.

Феномен такої віри в тому й полягає, що завдяки їй навіть фальшиві та безглузді цінності в очах того, хто увірував, перетворюються на істину. Тому єдине «щеплення» проти всіляких спокус, яких достатньо навколо, – здоровий глузд і критичне ставлення до всього, що пропонується. Якщо хтось вимагає віддати кудись гроші, закликає посягати на чиєсь життя або майно – вас явно намагаються використати. Має бути всередині якийсь запобіжник, що в разі найменших зазіхань на свободу волевиявлення вмикатиме червону лампочку – сигнал про небезпеку.

Риси характеру, на яких найчастіше вміло грають ті, хто хоче нас обдурити

Деякі з цих рис привабливі і дуже хороші для життя, але саме їх можуть використати проти нас самих. Таким чином, можна протестувати свою потенційну можливість бути обдуреним.

1. Відсутність самоконтролю.

2. Слабка нервова система.

3. Консерватизм у поглядах.

4. Прагнення копіювати поведінку знайомих або друзів.

5. Меркантильність.

6. Повна довіра до опонента.

7. Жалісливість.

8. Лінь.

9. Поступливість.

10. Надмірна навійність.

Тетяна МАТВІЄНКО

Матеріал з № 2 від 7 січня 2017 р.

Назва в газеті: Не вір тому, хто красно мовить