На Євро-2016 харків’янин з’їздив на велосипеді (ФОТО)
Ідея подібного турне виникла в колі друзів-однодумців, серед яких і наш герой. Шестеро харків’ян, яких два роки тому об’єднало захоплення велосипедними мандрівками і футбол, навіть організували групу вболівальників «Metalist Bicycle Ultras». Улюблену команду на її виїзних іграх підтримують в оригінальній спосіб: дістаються матчів велосипедами. Так об’їздили чи не півкраїни. От і вийшло, коли восени стало відомо, що без українців чемпіонат Європи з футболу не обійдеться, хлопці вирішили: чому б не поїхати за нашою збірною до Франції?
Готуватися велофани почали з початку року. Коли придбали білети на літаки й на матчі і, здавалося б, уже накачували колеса, за тиждень до старту на заваді стали перепони французького посольства. П’ятьом із шістьох друзів не відкрили візу. Пощастило лише Олегу Авдєєву, йому для перетину кордону дали «зелене світло». Він вирішив відбутися за всіх.
Свій європейський тур Олег розпочав 29 травня з Ужгорода, до якого їхав потягом. Зі столиці Закарпаття вже стартував на велосипеді. Далі були Словакія, Чехія, Німеччина, Нідерланди, Бельгія, Франція та Італія. Щодень харків’янин долав приблизно по 100 км, максимум – 139 км.
Найкращі моменти подорожі, за словами Олега, – це коли їхав не містами, а на природі, особливо вздовж морів.
– Важко було, коли, наприклад, їдеш з гірки, задивишся на природу й ненароком зійдеш з маршруту. Якось так я проґавив свій поворот, тож довелося 5 км теліпатися назад угору, – пригадує Олег.
У Нідерландах Олег проїхався мальовничими місцями уздовж Північного моря, де проходив легендарний Тур де Франс.
Прогавити поворот – не найгірше, що може трапитись у мандрівці. Уже за неприємною традицією в Олегового велосипеда вдруге в мандрівці виходить з ладу багажник. Здавалося б, перед подорожжю достатньо часу приділив двоколісному, і нові деталі йому придбав, та за Прагою багажник таки відвалився. Довелося витратитися в Чехії на новий.
Із собою Олег намагався брати мінімум речей: віз спальний мішок, намет, кілька теплих речей, брав навіть казанок для приготуванні їжі і, звичайно, обов’язковий атрибут – прапор України. На ночівлю зупинявся переважно в кемпінгах. Бувало, ставив намет і просто з’їхавши з дороги. Та, мабуть, найприємнішою була ночівля на березі Північного моря в Нідерландах.
У середині мандрівки в Марселі до Олега Авдєєва приєднався друг із Харкова Влад Гуріков.
Ну і, звісно, кульмінацією подорожі харків’янина стали власне ігри нашої збірної.
– Після першого матчу проти збірної Німеччини, хоч і програли, але були й радісні емоції, бо добру гру показали. На другу ми йшли з великою надією. Дивилися в очі ірландським фанам і казали, що ми переможемо! Ну а на третій грі вже особливо не напружувалися, – згадує свої враження від матчів Олег.
Від організації власне самого чемпіонату харків’янин не в захваті. Каже, українці чотири роки тому на Євро-2012 показали себе на порядок краще.
– Французи дуже переживали за безпеку, входи до фанзон були облаштовані металошукачами. Бракувало вказівників, як проїхати до потрібного місця. Кемпінгів, як-от у Харкові, для фанів не було. Були проблеми з автобусами тощо, – розповідає Олег. 
Загалом, за його словами, атмосфера на Євро була дружелюбною. Звичайно, окрім фанів, туди приїхали і хулігани, яким не футбол був потрібний, а дай побитися з такими самими «хулами» з протилежного боку. Так, велика бійка сталася між росіянами та англійцями. Як розповів наш герой, українці також відзначилися, погамселившись із німцями та поляками. Але сутички були незначними, і їх швидко вгамували місцеві правоохоронці. До слова, українців підтримати збірну до Франції приїхало чимало – трибуни рясніли синьо-жовтими кольорами.
Закінчилася євровеломандрівка для харків’ян 30 червня, і доволі непередбачувано. Уже на рідному пункті пропуску в Чопі українські прикордонники не пропустили наших додому. Мотивували тим, що на автомобільний пункт пропуску з велосипедом зась. Хлопцям довелося повертатися назад, чим здивували угорських прикордонників. 
Потім, чекаючи на ранковий потяг, довелося ночувати під час грози в маленькому угорському містечку Загонь, притулившись біля зачинених дверей вокзалу.
Уже вранці потяг в один вагон доправив їх через аж 5 км на Батьківщину. А вже тут дісталися з Мукачевого до Харкова без особливих труднощів.
– Це був найкрутіший місяць у моєму житті. Море вражень, купа знайомств, півтори тисячі кілометрів на велосипеді і хтозна скільки на всьому іншому. І моя головна надія, що це тільки початок, – говорить Олег Авдеєв.
Тетяна Василець
Повну версію матеріалу шукайте у свіжому номері "Слобідського краю" (№ 81 від 7 липня 2016 р.).
