Священик зі Львова будує під Харковом храм зі смереки (ФОТО)
До якої б парафії не приїздив отець Стефан Бугір, він одразу брався за саме місце служіння: реставрація, ремонт або навіть зведення з нуля! Здається, нема нічого неможливого для цього священика.
У самому серці Богодухова вже котрий рік зводиться дерев’яна церква. Вона має стати окрасою районного центру, назва якої перекликається з назвою самого міста – Свято-Духівський храм. Сьогодні в цієї прекрасної смерекової споруди майже добудовано стіни. Їх потрібно пофарбувати, поставити 12 бань... Та першочергово – покрити дах, на який, до слова, ще треба знайти кошти. Якщо цього не зробити до осені, погода й час зроблять свою нищівну справу, й наступного літа храм згодиться хіба що на дрова.
Завдяки нашим колегам з богодухівської районної газети «Маяк», «Слобідський край» особисто познайомився з фундатором цієї будівлі – отцем Стефаном Бугіром, який є настоятелем іншого богодухівського храму – Свято-Покровського. 
– Дерев’яний храм я ще не будував, – розповідає отець Стефан. – Хочеться створити враження фортечного комплексу. Перед церквою буде споруда, на кшталт укріпленої стіни, дві башти, шатровий дах, кована арка, яка триматиме ікону Святої Трійці. Коли ми зможемо освятити цей храм, невідомо. Але мрії є. Якщо немає мрії, немає дії.
Це вже п’ятий храм отця Стефана за 20 років, як він приїхав у наші краї зі Львівщини. І споруда буде однією із найбільших у своєму роді. Ізсередини церква здається ще більшою та величнішою. Тут пахне свіжою тирсою. Будують храм з корабельної смереки, яку 18 фурами доставляли на слобожанські землі з Галичини. Загалом привезли 620 кубів деревини. Звідти, із закарпатського селища Синевір, приїхала і бригада кваліфікованих будівельників. 
Крізь балки вгорі видніє небо, із якого починає накрапати дощ. Так, із дахом потрібно конче щось вирішувати.
До речі, у 2012-му зведенню цокольного поверху храму передували археологічні розкопки. Адже на цьому місці століття тому стояла фортеця переселенців з Правобережної України, які заснували місто. Ось чому отцю Стефану захотілося зберегти автентичність цього місця й перенести шматочок історії в сьогодення.
Коли почалося будівництво храму, не всі богодухівці підтримали цю ініціативу отця Стефана. Противники аргументували свою позицію тим, що молоді ніде буде й пива випити, бо будівництво займає частину паркової зони. Відстоювання храму супроводжувалося клопіткою роботою: довелося проводити громадські слухання, збирати підписи.
На зміну одним труднощам сьогодні приходять інші, фінансові. Два роки зведення церкви відбувалося здебільшого на пожертви місцевих сільгосптоваровиробників. Та зараз і їм скрутно. Де шукати кошти на дах, на спеціальну фарбу, яка захищатиме споруду від горіння, вологи, шкідників і літр якої коштує 300 грн? Священнослужитель навіть боїться підраховувати, скільки десятків літрів фарби знадобиться на цю багатометрову красуню.
– На початку будівництва суттєво відчувалася підтримка тодішнього мера Богодухова, Володимира Бєлого, – розповідає отець Стефан.– Є люди, яких і просити не треба, вони самі прийдуть на підмогу. Нас активно підтримують родини Панових, Васеніних, Анзор Шахбазян, Олександр Шуба, Василь Шовковий... Якщо говорити про фінансову підтримку власне населення району, то вона найбільш відчутна, як не парадоксально, від найменш захищених соціальних верств. Приходить бабуся, що ледве пересувається, і віддає з пенсії 100 гривень.
Тетяна Василець, матеріал з газети "Слобідський край" № 83 від 12.07.2014