Голова Печенізької РДА про політику, газ, проекти та фінанси
Він очолює Печенізьку райдержадміністрацію з 2010 року і ці чотири роки працює над розвитком територіальної громади по всіх напрямах роботи.
Про досягнення в культурі та спорті, плідну співпрацю з місцевими підприємцями та інше кореспонденту «СК» розповів голова Печенізької райдержадміністрації Олександр Гусаров.
Газифікація без гальм
– Олександре Сергійовичу, розкажіть, будь-ласка, з якими результатами Печенізький район увійшов у 2014 рік?
– Ставши головою райдержадміністрації, я об’єднав зусилля з моєю командою і нашою територіальною громадою, що дозволяє вирішувати всі нагальні проблеми. Хочу сказати, що 2013-й був для нас непростим роком, у бюджетній сфері в тому числі. Проте, ми змогли виконувати такі стратегічно важливі проекти, як газифікація населених пунктів району. Якщо у 2010 році кількість газифікованих об’єктів складала близько 23 %, і це був один з найнижчих показників в області, то зараз частина газифікованих населених пунктів у районі складає близько 60 %. Цю роботу ми плануємо продовжити й у 2014 році. Газ – це серйозна інфраструктура. З газом на селі починається нове життя, людям стає легше жити.
– А як у районі складаються стосунки між владою та представниками бізнесу?
– Я дуже часто зустрічаюся з представниками бізнесу нашого району. У нас є молоді підприємці, яких я підтримую в тих чи інших рішеннях. Так, у Мартовому є дуже активний молодий підприємець Ігор Тимбото, який власними зусиллями створює робочі місця. У нього підприємництво з переробки деревини. Він постійно намагається вдосконалювати свою справу. Наприклад, щоб вийти на новий, більш якісний рівень обробки своєї продукції, йому треба було закупити обладнання на 300–400 тисяч євро. І він почав взаємодіяти із країнами Прибалтики, продавати їм продукцію. Знайшлися інвестори, які побачили, що він перспективний партнер, повірили йому – і до цього дня допомагають. Мені це дуже приємно бачити, я за такими підприємцями спостерігаю та активно їм допомагаю. Адже у той час, коли робочі місця скорочуються, людина створює в районі можливість працювати.
– А як щодо співпраці з цілими підприємствами?
– У нас є низка підприємств, з якими ми активно співпрацюємо. От хоча б підприємство з обробки природного каменю та виготовлення плитки «Рембудпобут», а ще – багато інших, які виникли за останні роки, але встигли вже стати міцними та конкурентоспроможними. Вони активні учасники всіх соціальних проектів у районі. Я наших фермерів і підприємців називаю не інакше як соціально відповідальний бізнес. Наша задача – зробити так, щоб такі люди відчували, що вони – партнери влади.
Обличчя краю – повноцінний райцентр
– Уся область «гуде» про стрімкий розвиток спортивної інфраструктури на Печеніжчині. Чим сьогодні можете похвалитися в цій галузі?
– Минулого року ми багато зробили у спортивній царині. Адже спорт – це запорука здоров’я наших дітей, він стимулює людину до нових звершень, розвиває, дисциплінує. Тож ми для цього розвиваємо як спортивну інфраструктуру, так і різноманітні спортивні секції. Одним із наших досягнень є те, що ми відкрили зал для боксу та відповідну секцію, яку відвідують діти з різних населених пунктів. Де ще в районі ви знайдете чудовий боксерський зал із професійним обладнанням і грамотним тренером? До речі, до вибору тренера я найбільш ретельно підходив, адже для роботи з дітьми потрібен особливий підхід. Зараз до нас приїздить дуже кваліфікований тренер із Шевченківського району. Людина долає відстань у 50 кілометрів, але він дуже задоволений своєю роботою, а батьки з дітьми, у свою чергу, задоволені ним. У нас уже є певні результати: наші вихованці виступають на рингах Чугуєва, Ізюма, Харкова. Я й сам беру участь у тренуваннях із дітьми, бачу їх прогрес.
– А чи не поділитесь успіхами роботи вашого нового районного Будинку культури?
– З 1997 року в нашому районному центрі не було Будинку культури, адже тоді будівлю було закрито через її аварійний стан. Ви уявляєте, скільки за ці 20 років було втрачено? У нас не було повноцінних умов для проведення культурних заходів. Зараз у нас чудовий Будинок культури з великою сценою, глядацькою залою, який ми ще будемо оснащувати, укомплектовувати. Усе тримається на наших ентузіастах, активних жителях району, а наша задача як влади – створювати гідні умови для реалізації їх діяльності.
– А які проекті ще чекають на втілення у 2014 році?
– Я вважаю, що ми достатньо серйозно за останній час перетворили наш районний центр – тепер він із гарним центральним майданом, Будинком культури, гідним пам’ятником воїнам-визволителям і з майданчиком для відпочинку, які ми відремонтували до Дня селища. Ми плануємо цього року розбити Сквер пам’яті біля Стели, що нагадує про трагедію на Чорнобильській АЕС. Там ми ще плануємо поставити стелу воїнам-інтернаціоналістам. Також передбачається створення Парку культури, якій розташується між Будинком культури та Печенізькою селищною радою. Ініціатива надходить від людей, а ми створюємо умови для її реалізації. Наприклад, є Клуб поціновувачів прекрасного, які виступили з ініціативою поставити в нас пам’ятник поету та краєзнавцю Петру Василенку. Допомагає нам втілювати в життя цей задум харківський скульптор Сейфаддін Гурбанов. На створення та встановлення пам’ятника в нас підуть позабюджетні кошти, це добровільні внески спонсорів, громадян району.
П’ять хвилин на політику
– Олександре Сергійовичу, чи спокійно сьогодні на території Печенізького району?
– Ніяких масових мітингів у Печенізькому районі немає. Я дуже тісно спілкуюся з людьми в усіх населених пунктах району, продовжую проводити прийоми громадян, вислухую їх громадянську позицію. Людина звертається зі своїм питанням, і майже з кожним п’ять хвилин розмови ми присвячуємо політиці, кожний висловлює свою думку. Я вдячний нашим громадянам, що вони зберігають спокій, стримують свої емоції. Так, звісно, люди вже втомилися, кожна людина хвилюється за свою родину та близьких, адже події змінюються з великою швидкістю. Я впевнений, що з виборами Президента життя у країні ввійде в нормальне русло. Тож я та жителі нашого району – за територіальну цілісність нашої країни, за її єдність, суверенітет, щоб держава була міцною та стала на шлях розвитку.
– І на останок, ви на власному прикладі продемонстрували важливість покращення демографічної ситуації у країні (У лютому в Олександра Гусарова народилася двійня, також він виховує 9-річного сина. – Авт.). Як почуваєтесь у ролі багатодітного батька?
– Сина назвали ми Ярославом, а доньку – Маргаритою. Вони в мене «народжені революцією», ростуть нормально, розвиваються, додають у вазі, усе відбувається згідно із графіком (посміхається). У мене є й старший син, йому дев’ять рочків, ним теж треба займатися, аби не пропустити момент становлення його особистості. Я його воджу на секцію боксу. А двоє малих – це радість, яка відволікає від усіх труднощів і переживань.
Катерина Терещенко, матеріал з газети "Слобідський край" №49-50 від 26.04.2014