Як можна стати наркоманом від ліків проти кашлю
– Узагалі в наших пацієнтів останні 10 років чітко простежується тенденція відходу від вуличних наркотиків – як то героїн, макова соломка й тому подібні речовини – і переходу на фармацевтичні препарати, – розповідає завідувач кафедри наркології Харківської медичної академії післядипломної освіти, доктор медичних наук, професор Іван Сосін. – І ця тенденція характерна не тільки для нашої області чи навіть країни. Це загальносвітова тенденція. Препаратів, які можна використовувати як наркотичні засоби, насправді дуже багато. Це і протизастудні, які містять фенілпропаноламін (препарат, за дією чимось схожий на ефедрин), і антидепресанти, і деякі спазмолітичні засоби, і засоби проти кашлю, що містять кодеїн. Останні є найпоширенішими. А от трамадол, препарат опіатної спрямованості, який раніше був найпопулярнішим серед фармацевтичних наркоманів, на щастя, пішов у минуле. Тобто, сам препарат залишився, але доступ до нього закрили.
Звичайно, препарат від кашлю в першу чергу лікує кашель і не спричиняє якихось наркотичних ефектів. А от при збільшенні дози в 10, 20, 30 і навіть у 40 разів кількість діючої речовини зростає настільки, що людину починає неабияк «перти», як кажуть самі наркомани. На цьому й базується принцип, яким вони користуються.
– Біда цього виду наркоманії ще й у тому, – продовжує Іван Сосін, – що медичний препарат – це суміш речовин, і в ньому, крім необхідної наркоманам речовини, містяться й інші, додаткові. У фармацевтичній дозі вони безпечні, на них навіть уваги ніхто не звертає, а от при збільшенні дози в 30 разів вони теж починають серйозно шкодити організму. Тому страждають спочатку печінка та нирки, а потім серце й мозок. Загалом, при цьому виді наркоманії за 5–10 років починаються процеси деградації людини. Це повільніше, ніж при вживанні важких наркотиків, але швидше, ніж при вживанні алкоголю. Для порівняння: аналогічні процеси при алкоголізмі – а саме депресія, психози, агресія, зниження розумової діяльності – наступають через 10–15 років.
Артем Богдан, матеріал з газети “Слобідський край” № 26 від 1.03.2014