Фізкультурно-оздоровчий комплекс «Мобіль» у Пісочинській ОТГ відкрили на початку 2018 року. До карантину тут близько півтисячі дітей відвідували секції з вільної боротьби, самбо, ММА (змішані єдиноборства), акробатики, волейболу, великого тенісу та футболу. З першого дня всі спортивні секції ФОКу для дітей від п’яти років – безкоштовні. Зарплату тренерам виплачує селищна рада, а премії – сам спорткомплекс за рахунок коштів за оренду поля, тренажерного залу тощо.

Згідно з карантинними обмеженнями через пандемію коронавірусу всі групові заняття в Україні було скасовано, зокрема і спортивні секції. Втім керівництво ФОКу хотіло, щоб діти продовжили оздоровлюватися і тримати себе в тонусі.

Дистанційні тренування проводяться практично в усіх секціях, що є у спорткомплексі, а саме – з футболу, великого тенісу, акробатики, вільної боротьби, самбо та волейболу. За словами Олексія Савельєва, тренери із задоволенням сприйняли таку форму навчання. Цікаво, що проведення цих занять – це не зобов’язання викладачів, вони це роблять на добровільних засадах. Тренерам, як належить за законом, у період пандемії призначена виплата 2/3 ставки. І ці гроші вони отримують незалежно від того, проводять дистанційні тренування чи ні.

Якогось шаблону з підготовки таких уроків у тренерів не було. Кожен викладач у довільній формі записує заняття, яке складається з розминки і певних вправ. Потім готове заняття вони завантажують у батьківські чати в соцмережах. Такі дистанційні тренування, як і звичайні, проводяться три рази на тиждень, одне заняття розраховане на 45–60 хвилин.

Підтримка тонусу та техніки

Тренер з футболу Григорій Кузьміних на початку карантину з помічником записували заняття на спортмайданчику, а потім уже в лісі.

– Ми робимо план тренувань на тиждень. Вони можуть бути направлені на «фізику», на швидкість тощо. На другому етапі ми з напарником намагаємося записувати такі вправи, які діти могли б робити в обмеженому просторі квартир, – розповідає тренер.

У цих роликах викладачі показують і розповідають, як ту чи іншу вправу правильно робити, а також зазначають кількість повторень. Зазвичай на початку тижня знімають низку вправ, які діти протягом вівторка, четверга і суботи роблять. Кожного тижня вправи повторюються, плюс додаються нові.

– У нас займаються діти з 4– 5 років і до 11-го класу. Під кожну вікову категорію вибираються певні вправи. Є базові, які корисні як 10-річному, так і 14-річному хлопцю, але в основному вправи залежать від віку, – каже Григорій Кузьміних.

Тривалість тренування також залежить від віку. Для дошкільнят, наприклад, заняття йде 45 хвилин, протягом яких вони роблять три-чотири вправи. Діти початкових класів займаються вже годину, і так далі – чим старші діти, тим довше проходить тренування.

Григорій Кузьміних зазначає, що дистанційне заняття – це далеко не стовідсоткове тренування.

Відеозвіти від батьків

Є батьки, які надсилають відео, на яких видно, як займаються їх діти. Однак такі звіти відправляють тільки 20–30 % підопічних. Тренер каже: коли всі повернуться до звичайних тренувань, буде видно, хто працював над собою, хто ні.

– Карати дітей за невиконання цих вправ ми, звісно, не будемо. Діти не винні в тих обставинах, що склалися. Ми чудово розуміємо, що не у всіх є можливість тренуватися вдома, – говорить чоловік.

8-річний підопічний Григорія Кузьміних Кирило Снігур – один з тих, хто постійно виконує завдання тренера. В основному ці заняття проходять під наглядом батька хлопчика Сергія Снігура, який теж раніше займався футболом.

Усе покажуть нормативи

Трохи в іншому форматі проходять дистанційні тренування з вільної боротьби. Ці заняття розділені на два комплекси – перший закінчився у квітні, наразі триває другий. У рамках одного комплексу тренер з вільної боротьби Іван Будник записав кілька вправ – у нього займається близько 30–35 дітей від 6 до 12 років.

Тренер вважає, що в домашніх умовах вільною боротьбою займатися важко, оскільки це контактний вид спорту і найголовніше – це робота в парі.

Відпрацьовувати вправи можна на тренувальному опудалі, втім, за словами Івана Будника, його можуть собі дозволити далеко не всі. Такий манекен є у 8-річного Тараса Шевченка.

– Кожного ранку ми відкриваємо відеоурок і робимо все, що треба. На ці заняття йде хвилин 40, а потім упродовж дня син відпрацьовує якісь прийоми на манекені, – зазначає мама хлопчика Наталія Дем’яненко.

Також тренер зробив таблицю, куди підопічні кожного дня повинні записувати, скільки разів вони зробили ту чи іншу вправу.

– Після закінчення карантину діти повинні принести звіти про те, як виконали обидва комплекси. Потім будемо робити контрольні нормативи. Після їх здачі буде видно, хто займався, а хто ні. Можливо, хтось після цих нормативів потрапить у старшу групу, оскільки після домашніх комплексів хтось може добре окріпнути, а хтось – навпаки, – каже Іван Будник.

Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ТОВ «Слобідський край» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.