У Близнюках встановили арт-об'єкт, присвячений лелекам. ФОТО
Із цементу, арматури та металу композицію створив місцевий народний умілець Олександр Помазан на замовлення районної газети «Нове життя». Як розповіли у виданні, композиція втілює в собі зародження нового життя, асоціюється з продовженням роду. Журналісти кажуть: ці лелеки чарівні, бо в їхньому гнізді лежать найдорогоцінніші в цьому світі подарунки – немовлята-близнюки.
– Цю композицію ми встановили напередодні другого туру виборів з надією на добрі зміни в долі нашої країни, на відродження і добробут, – поділилася головний редактор газети Ірина Воронкіна. – Ми з колегами віримо, що потерши немовлят у гнізді та загадавши бажання завагітніти, жінки обов’язково будуть при надії.
Як ідеться в матеріалі «Нового життя» про автора скульптури Олександра Помазана, саме ця людина кожної весни та осені приводить до ладу селищний пам’ятник Т. Г. Шевченку, створює декорації до свят і вистав у районному Будинку культури.
Коли Близнюківський район доводить високий рівень майстерності місцевих жителів на обласних заходах, усі картини, композиції, інсталяції з дерева чи то з іншого матеріалу – справа рук Олександра Помазана. Народився умілець у селі Катеринівка Лукашівської сільської ради. Майстром на все був його батько – Павло Семенович. Ще в дитинстві Сашко разом зі старшим братом із захопленням спостерігали за татовою роботою і переймали знання.
Закінчивши близнюківську школу, Олександр вступив до лозівського професійно-технічного училища, щоб вивчитися на токаря. Потім були курси художників-оформлювачів. У 18 років зародилася в юнака мрія стати моряком, тож поїхав вчитися цьому ремеслу у Кронштадт, ходив на кораблі в море. Молодий матрос Помазан завжди мав при собі олівець, яким малював портрети товаришів, а ті відсилали малюнки додому замість фотографій.
Потім життя повернуло в інший бік. Згодилося і навчання на курсах – хлопець почав працювати художником-оформлювачем у Роганському будинку культури. Уцей період одружився, але, на жаль, подружнє життя не склалося.
Сьогодні Олександр Павлович, поховавши батька, матір і старшого брата, втративши зв’язок з колишньою сім’єю, свою нерозтрачену любов віддає власним виробам.
– Я вмію робити майже все, – каже народний умілець. – Але найбільше люблю малювати і займатися ковальством. Стосовно свого життя скажу, що беручись за різні напрями мистецтва, мабуть, жодного в собі не довів до досконалості. Можливо, за інших обставин і доля була б до мене прихильнішою. Я не жаліюсь на життя, бо маю чим займатися. От зараз ремонтую будинок, який нещодавно придбав, готую декорації до наступного концерту, а для душі в мене є цікаві замовлення.
Читайте також: На Харківщині понад двадцять сімей отримають гроші на няню
