(Не)твій вид спорту: як харківські хокеїстки і синхроніст руйнують гендерні стереотипи
Кілька років тому 30-річний харків’янин Антон Тімофеєв пішов з великого спорту. Однак його ім’я назавжди залишиться в історії синхронного плавання України – він став першим чоловіком-синхроністом, який у змішаному дуеті відстоював честь країни на чемпіонаті світу в Казані в липні 2015 року. Той чемпіонат став першим великим офіційним змаганням, на якому Міжнародна федерація плавання дозволила виступати чоловікам у мікст-дуетах.
У синхронне плавання Антон потрапив випадково і досить пізно – у 12 років.
– Я чекав молодшу сестру із занять синхронним плаванням. Тренери помітили дитину, що сидить без діла, і запропонували не гаяти часу, а провести його з користю – спробувати й себе в цьому спорті, – згадує Антон Тімофеєв. – Для початку занять я вже був надто дорослим, тому жодних серйозних намірів не мав. Якісь навички з плавання були, принаймні – на воді тримався. Але синхронне плавання – це комплексний вид спорту.
В основну групу до дівчат Антон потрапив не відразу, спочатку була загальна фізична підготовка. Та основним викликом, який йому довелося подолати, були не виснажливі тренування, а нерозуміння з боку оточення.
– Однокласники та знайомі, коли дізнавалися, що я почав займатися синхронним плаванням, насміхалися. Було непросто. Та й у басейні по-різному ставилися. Коли в секції з’явився хлопчик, то для когось це було незвично, а для когось – неприпустимо. Однак були й ті, хто підтримував мене – мої батьки, сестра, подруги, тренери.
Спортсмен каже, що відкритого конфлікту на тренуваннях ніколи не було, але іноді прискіплива увага відчувалася.
До Антона в такій секції вже починали займатися інші хлопці, але вони не витримували психологічного тиску з різних боків і кидали тренування.
– У моєму випадку, мабуть, не глузування припинилися, а моє ставлення до них, – зізнається синхроніст.
Фото: Фейсбук/Антон Тімофеєв
На своїх дебютних змаганнях Антон виконав І розряд. А через три роки занять став чемпіоном України й потрапив до збірної країни.
– У 15 років виконав норматив майстра спорту, але, оскільки формально чоловіки в синхронному плаванні не виступали, документально мені це звання не підтвердили. Хоча я і захищав національні кольори на різноманітних міжнародних змаганнях, – розповідає спортсмен.
Антон пригадує, що з кожним роком йому все складніше було знаходити для себе мотивацію. Так, він був у складі національної збірної, але якихось подальших перспектив не бачив – чоловічі змагання залишалися «поза конкурсом». Тімофеєв тренувався до 2008 року, а потім його до себе викликала головна тренерка збірної України Світлана Саїдова та порадила спрямувати всі зусилля на навчання. За словами Антона, йому важко далося це рішення, але зі спорту він таки пішов і зосередився на отриманні вищої освіти, а згодом хлопець уже застосовував отримані знання в роботі.
Повернення у великий спорт сталося на початку 2015 року – після того, як Всесвітня федерація плавання прийняла рішення про введення змішаних дисциплін у водні види спорту, серед яких було і синхронне плавання.
Виступ українського мікст-дуету Катерини Резнік та Антона Тімофеєва
До слова, Антон швидко увійшов у форму: розпочавши тренування на початку січня, уже 14 лютого з довільною (довгою) програмою разом з партнеркою він виступав на чемпіонаті України. Згодом були відкриті чемпіонати Франції, Бразилії. А наприкінці липня пара взяла участь в історичному чемпіонаті світу в Казані, коли вперше офіційно брали участь і чоловіки, де посіла 4 місце. Пізніше Тімофеєв разом з партнеркою ставав призером Кубка світу, але у 2016 році пішов з великого спорту. Про причини такого рішення він не говорить. Наразі Антон працює над розвитком фітнес-середовища Харкова.
– Сьогодні потроху в Україні з’являється конкуренція серед чоловіків. Хлопці тренуються в Одесі, в Києві, в Харкові. Процес запущено, – радіє першопроходець. – Сподіваюся, що незабаром в українській кваліфікації з’явиться чоловіче синхронне плавання. Наша школа – одна з найсильніших у світі, тому в українських змішаних дуетів є великі перспективи. На державному рівні з’явилося розуміння, що потрібно розвивати й мікст-дуети. Однак варто усвідомлювати, що результати відразу не з’являться. А щодо гендерних стереотипів, то хочу порадити і хлопцям, і дівчатам, щоб вони завжди йшли за своєю мрією, не звертали увагу на упередження та займалися тим видом спорту, який їм дійсно подобається.
Вибороли місце на льоду
Харківський жіночий хокейний клуб «Пантери» з’явився у 2016 році. Цього ж року в Україні відродився жіночий чемпіонат. Дебютували харків’янки з бронзових нагород, у сезоні 2017–2018 стали чемпіонками України, а минулого року вибороли «срібло». Сьогодні в активі «Пантер» – повний комплект медалей національної першості, а також срібні медалі міжнародних турнірів в Україні та США.
Серед лідерок команди – захисниця Катерина Середенко. Вона є засновницею та президенткою ЖХК «Пантери». У професійний спорт Катерина прийшла кілька років тому й почала на місцевому рівні розвивати жіночий хокей, а її чоловік Валерій Середенко (колишній воротар збірної України з хокею) є гендиректором молодіжного хокейного клубу «Динамо», що виступає в чоловічому чемпіонаті Української хокейної ліги.
Фото з особистого архіву Катерини Середенко
– Першим викликом став набір дівчат у команду. Ми з ним впоралися за два місяці. Дівчата прийшли різні – котрась раніше вже грала в хокей, котрась прийшла з інших видів спорту – фігурного катання, футболу тощо, а котрась узагалі вперше на ковзани стала, – пригадує Катерина Середенко. – Люди на моє прагнення зібрати жіночу хокейну команду реагували по-різному: одні підтримували (чоловік у першу чергу), а інші казали, що це зовсім не для дівчат, бо взагалі поклик жінки – поратися на кухні, займатися родиною та щось у цьому дусі. Частіше критика надходила від чоловіків.
«Пантери» стали першим жіночим хокейним клубом України, який на своїй базі вирішив створити дитячу команду. Потім цю ініціативу підхопили і їх колежанки з інших регіонів.
– Це був стратегічний хід. Гідну заміну в команду потрібно готувати заздалегідь. Спочатку в нас тренувалися доньки наших гравчинь, а потім запрацювало «сарафанне радіо» і почали приходити нові дівчатка. Перед тим як допустити неповнолітню дитину до тренувань, ми обов’язково спілкуємося з батьками, пояснюємо, що жіночий хокей не такий агресивний і травмонебезпечний, як чоловічий. У нас заборонені силові прийоми. Дівчата грають у повному захисті, на кожній – маска, тобто зуби в нас залишаються на місці, – розповідає з посмішкою спортсменка. – Наразі в нашій команді грає 40 хокеїсток: наймолодшій – 5 років, найстаршій – 47 років.
Фото з особистого архіву Катерини Середенко
За словами Катерини, у Харкові була велика прогалина щодо підготовки юних хокеїсток. У школі олімпійського резерву є хокейне відділення, але дівчат туди не приймали (тобто дівчата не мали можливості за бюджетні кошти опановувати ази хокею). Однак завдяки завзятості президентки «Пантер» та успіху команди вдалося виправити цю ситуацію. Ходіння кабінетами закінчилося перемогою. Наразі в СДЮШОР займаються шість «пантерок». Однак за своє місце у школі їм довелося поборотися – усі вони здавали спеціальні тести, які передбачали, що в дівчат уже мала бути гідна хокейна підготовка. Це зумовлено тим, що спортсменкам було по 10 років, і команди вже були сформовані. А от з наступного навчального року дівчата 2013 року народження зможуть вступати на хокейне відділення на загальних засадах, тобто без спеціальної хокейної підготовки. Усі діти навчатимуться хокею з нуля.
– Однак є нюанс: дівчата зможуть займатися в СДЮШОР лише до 14 років, бо десь із 12 років у юнаків починається силовий хокей, а дівчині фізично буде дуже складно грати на одному рівні з хлопцями, – каже президентка «Пантер».
Раніше за регламентом хокеїсток можна було заявляти в дорослий чемпіонат лише з 15 років. Через цю норму дівчата втрачали кілька років, котрісь залишали тренування, котрісь переїжджали до інших країн, де була змога розвиватися далі. Нещодавно за ініціативи жіночого комітету Федерації хокею України регламент було змінено, і тепер хокеїстки можуть грати в дорослому чемпіонаті з 14 років. Відповідно, у національній збірній з’явиться більше сильних гравчинь.
Фото з особистого архіву Катерини Середенко
До речі, минулого року вперше в історії України жіноча хокейна збірна поїхала на кваліфікаційний турнір чемпіонату світу, який проходив у Південно-Африканській Республіці. У складі збірної було вісім харків’янок. Дівчата вибороли «золото» і забезпечили собі путівку на чемпіонат світу. Він проходитиме вже в лютому 2020 року в Ісландії.
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки Української медійної програми (Інтерньюз).
