Кір у період пандемії: вакцинуємося відповідально

Кір – це гостре інфекційне вірусне захворювання. Воно вважається важким.

Ліків, які впливають на причину його виникнення, не існує: лікують тільки симптоми.

Джерело хвороби – хворий на кір.

Кір поширюється повітряно-крапельним шляхом.

Хворий є заразним у період від чотирьох останніх днів інкубаційного періоду до четвертого дня після появи висипань.

Особливість – майже 100 % рівень сприйнятливості (якщо людина контактувала з хворим, не має щеплення і раніше не хворіла, ймовірність зараження – 100 %).

Інкубаційний період – 5–20 днів.

Характеризується гострим початком (температура 38–40 градусів, сухий кашель, нежить, кон’юнктивіт, світлобоязнь, головний біль, осиплий голос, набряк повік).

Висип кору з’являється на 4–5-й день хвороби.

Кір – одна з основних причин смерті дітей раннього віку в усьому світі.

Він може дати низку важких ускладнень, зокрема пневмонію, енцефаліт, гепатит.

Кір у дорослих протікає важче, ніж у дітей, а ускладнення спостерігаються частіше.

                   Спалаху кору не чекаємо, але готуємося

Навесні 2018 року, на Харківщині кількість хворих за два тижні збільшувалася на 40 з гаком відсотків, проте тільки половина серед них були дітьми, які переносять кір легше, ніж дорослі. Обласну дитячу лікарню в квітні 2018 року були змушені закрити на карантин. За перші дев’ять місяців 2019 року на кір в області захворіли 2 тисячі 970 осіб, з них тільки 763 були діти. А вже в грудні того ж 2019 року про кір різко перестали говорити.

 Але чи означає це, що він зник, або до зими – початку весни нас чекає його повторення? Із цими запитаннями «СК» звернувся до імунолога, кандидата медичних наук Максима Кучми.

– Справа в тому, що кір – не тільки і не стільки сезонне, скільки циклічне захворювання, – говорить Максим Кучма. – Вакцинація від кору в Україні була введена в 1968 році; до того цикл кору від спалаху до спалаху дорівнював двом рокам. До 2000 року в Україні були рідкісні спорадичні випадки кору, спалах не реєструвався. В умовах зниження вакцинації в нашій країні з 2000 року відзначаються спалахи кожні п’ять-шість років. У 2001– 2002 роках в Україні захворіло понад 24 000 осіб; у 2006-му було 42 724 випадки кору (5 летальних); 2012 року – новий підйом захворюваності – 12 746 випадків. І в 2017–2019 роках захворіло 115 тисяч осіб (41 – померла).

Як пояснює лікар, за п’ять-шість років накопичується достатня кількість людей, у яких з різних причин не виявилося імунітету до кору. Комусь протипоказані щеплення від кору; декому його не зробили через батьківські переконання про шкоду будь-якого щеплення; якийсь час в Україні не було вакцин від кору для дорослих (багато з нас були щеплені не двічі, як належить за стандартом, а один раз); а у когось вакцинація виявилася неефективною – таке теж буває.

І річ зовсім не в «поганій» вакцині. Адже зазвичай для більшості людей, насамперед батьків, вакцинація дітей – плановий захід: запланували – і пішли та зробили. Але є фактори, які впливають на імунну систему організму людини ззовні і призводять до недостатньої ефективності вакцинації, зокрема і проти кору: наприклад, імунні порушення або хронічні захворювання. Проте, вакцинація дає 95 % захисту від важких форм і ускладнень захворювань.

За рахунок усіх цих категорій населення, за словами імунолога, формується прошарок людей, які можуть заразитися на кір і передати його іншим. Особливо небезпечні ті особи, в яких щеплення «не спрацювало». Вони, як і раніше, сприйнятливі до вірусу кору, але про це не знають. Якщо починається спалах, ці люди одні з перших піддаються ризику захворіти: адже вони впевнені у своїй цілковитій безпеці, а значить, не дотримуються ніяких запобіжних заходів.

Як не нашкодити і захистити

– Основний урок, який можна здобути сьогодні із ситуації з кором 2017–2019 років, – це проводити вакцинацію відповідально, – говорить імунолог. – Головне у проведенні вакцинації – не нашкодити дитині і виробити захист.

Це не означає – вакцинувати всіх дітей поголовно згідно з шаблоном: раз сказано – два рази потрібно прищепити (в один рік і в шість років) – значить, два рази.

Насправді потрібен контроль: є діти, яким достатньо однієї вакцинації, а деяким необхідно проводити вакцинацію після додаткового обстеження. Щоб упевнитися у наявності захисту, необхідно перевірити рівень специфічних антитіл (тобто антитіл до конкретного захворювання, наприклад, до кору) перед черговою вакцинацією, і якщо вони є в достатній кількості – то це свідчить про наявність імунітету, і в повторній вакцинації немає потреби.

Тобто завдання просто зробити щеплення в нас немає. Але і лікарі, і батьки перебувають у таких умовах, коли вони повинні відпрацювати певний стандарт вакцинації. За словами Максима Кучми, відбувається це тому, що українські нормативні документи, які регламентують проведення вакцинації населення, на жаль, дуже негнучкі і не мають варіантів індивідуального підходу.

– Наприклад, дитина перехворіла на кір, і у неї виробився імунітет. Але для того, щоб її прийняли в школу, батьки повинні принести довідку про те, що їй зробили ці два щеплення. В цьому випадку втрачається здоровий глузд. Зараз наші нормативні документи переглядаються.

Коронавірус і вакцинація

У сьогоднішніх умовах, коли питання імунітету стоїть руба, багато батьків вдаються у питання: чи варто йти в поліклініку і робити щеплення.

– Якщо у дитини є ознаки імунних порушень (часті застудні захворювання, стоматити; періодичні безпричинні підвищення температури; алергічні захворювання) або якісь хронічні захворювання – то перед вакцинацією потрібно обов’язково обстежитися у профільного спеціаліста. Направлення до нього може дати сімейний лікар, – говорить Максим Кучма.

А що стосується проведення щеплень, то, незважаючи на поширення коронавірусної інфекції, лікар радить робити їх обов’язково.

Потрібно пам’ятати, що щеплення від кору – комплексні: дитину одночасно прищеплюють не тільки від кору, але ще і від краснухи і паротиту. І якщо від спалаху кору ми на найближчі кілька років застраховані, то інші хвороби становлять небезпеку. Ніхто не відміняв також можливість захворіти ні на правець, ні на сезонний грип.

– Якщо на цей період скасувати проведення вакцинації, то це може заподіяти набагато більшої шкоди, – говорить Максим Кучма. – Припустімо, що дитина, якій не зробили щеплення, може одночасно «підхопити» коронавірусну інфекцію і паротит, то... краще б на паротит їй у цей момент не хворіти! А якщо одночасно – і сезонний грип, і коронавірус?!

Імунолог наполегливо радить зараз не тільки не відмовлятися від планових дитячих щеплень, які необхідні за віком, але і зробити додаткові щеплення від сезонного грипу і від пневмококу.