Басейн у Балаклії, заводи у Новій Водолазі та Куп`янську – що будували на Харківщині 50 років тому
Газета "Соціалістична Харківщина" № 170 від 1 вересня 1970 року:
"Ще один перехід
Наприкінці серпня у нашому місті відкрито ще один підземний перехід. Він з’єднав вулиці Червоноармійську і Свердлова. Новий перехід – найдовший у порівнянні з попередниками: 88 метрів, у тому числі центральна частина – близько 60 метрів. Цього року тунель має бути подовжений до Будинку побуту, а у перспективі – до Південного вокзалу і станції метро.
Споруджував перехід шляховий трест БМУ-14, йому надавали активну допомогу колективи підприємств Ленінського району".
Газета "Соціалістична Харківщина" № 179 від 13 вересня 1970 року:
"На золочівському напрямку
Звичайною стала для нас панорама залізничної колії з нитками контактних проводів над головою, які, наче павутиння бабиного літа, повисли на перегонах між лісосмугами, переплелися на коліях лінійних і сортувальних станцій. Під цим ажурним плетивом мчать електропоїзди на Люботин, Зміїв, Бєлгород, Лозову…
І лише на золочівському напрямку нитки контактних проводів поки виблискують під променями сонця чистотою червоної міді, до якої ще жодного разу не торкалися пантографи електричок. Тут розгорнулись великі роботи по електрифікації ще однієї тягової дільниці Південної магістралі.
Багато вже встигли зробити будівельники і монтажники «Південтрансбуду». Контактна мережа підвішена. Невпізнаними стали і пасажирські платформи.
Монтажний поїзд БУ-ІІІ «Південтрансбуду» – поруч із станцією Шпаківка. Його господарство розташувалося в залізничних вагонах, брезентових наметах.
– Багато перегонів ми вже підготували для електрифікаторів, – говорить виконроб Г. І. Мацко. – Здали під монтаж станції Куряж, Пересічна, Шпаківка, роз’їзд Підворки. Ведемо будівництво пасажирських платформ на зупинках Курортна, роз’їзд 224-й кілометр.
Виявляється, що керівництво залізниці і тресту «Південтрансбуд» слабо допомагають у розв’язанні багатьох гострих проблем. Так, приміром, зараз будівельники одержують непридатний асфальт. До того ж постачання їм безпланове. Посадочні платформи на станціях вже споруджені, а перекривати їх нічим.
Своїми зауваженнями ділиться і начальник планово-економічного відділу будівельного управління Г. В. Тимошенко.
– Для закінчення об’єктів на перегоні Залютино – Новоселівка необхідно прискорити доставку піску. Харківський відділок Південної залізниці дає «вікна» для роботи невдало. Замовляємо «вікно» на півтори – дві години, а нам дають лише 40–45 хвилин. Простоюють люди, механізми.
Погано постачають будівельників і продуктами харчування. Овочі прибувають сюди з перебоями.
– Вагон-лавка у нас буває дуже рідко, – ремствує майстер Г. Г. Демідович, – робітники відриваються від виробництва, щоб придбати необхідне.
Люди працюють з великою наполегливістю і заслуговують більшої уваги. По півтори норми за зміну дають монтери Микола Леонов, Іван Шурупов, комутаторниця Галина Терент’єва.
…Монтажники в цей день виїхали на станцію Пересічна – місце стиковки контактних проводів і двох виконробських дільниць електромонтажного поїзда № 704. Монтажники, всі молоді хлопці, зібрались біля дризини, чекаючи, поки пройде вантажний поїзд, щоб відразу взятися за роботу.
– Середній вік наших монтажників – 25 років, – розповідає М. І. Лазаренко. – Лише бригадиру недавно виповнилося 30. У багатьох за спиною великий досвід. Востаннє, в Азербайджані, ми змонтували 400 кілометрів контактної мережі.
Вантажний поїзд промчав мимо. Монтажники швидко піднялися на мачти опор. Нарешті, контактний провід з’єднаний. Ще одна перемога. Недавно бригада монтажників виконроба М. І. Лазаренка відзначила таку ж перемогу на перегоні Золочів-Рогозянка.
Електрифікатори поспішають, щоб з честю дотримати свого слова". Автор - В. Солодовников
Газета " Соціалістична Харківщина" № 180 від 15 вересня 1970 року:
"Звелись заводські корпуси
Новий завод збірних залізобетонних виробів, найбільший в системі сільськогосподарського будівництва республіки, став до ладу в Новій Водолазі. У трипрольотному корпусі з формовочним і арматурним цехами п’ять технологічних ліній. Розпочато випуск крупнорозмірних залізобетонних попередньо напружених, а також пустотних плит, перекрить, колон, прогонів тощо.
При повному освоєнні потужностей (70 тисяч збірних залізобетонних виробів на рік) сільські будови Харківщини будуть повністю забезпечені цінними конструкціями.
В Куп’янську нині споруджується завод ячеїстих важких силікатних блоків. При випуску 35 тисяч кубометрів блоків на рік можна буде щороку споруджувати 175 будинків.
Новим у роботі бригад Харківського облміжколгоспбуду є освоєння пальових фундаментів. Це скоротило трудомісткість на кожному будинку в 3,4 раза, в 2, 5 раза зменшилась витрата матеріалів, значно скоротились транспортні витрати". Підпис: О. Пекарський, начальник виробничого відділу Харківського облміжколгоспбуду
Газета "Соціалістична Харківщина" № 185 від 22 вересня 1970 року:
"Тунель-велетень
На Червоношкільній набережній ви, напевне, помітили величезну траншею. Це будується міський підземний колектор – від селища Герцена через центр до Холодної гори.
За розмірами ця споруда найбільша на Україні. Тунель складають з залізобетонних конструкцій розміром 3 на 3 метри. У ньому проходитимуть труби з гарячою і холодною водою, а також 60 кабелів різного призначення. Усі інженерні комунікації зведено в один колектор, що полегшує доступ до них. Роботи провадить трест «Харківспецбуд». Будівельники зобов’язались ввести колектор у дію до початку нинішнього опалювального сезону". Підпис: В. Ковтун
Газета "Соціалістична Харківщина" № 189 від 27 вересня 1970 року:
"Спортивний комплекс у Балаклії
Фото з архіву "СК"
У Балаклії здано в експлуатацію Палац спорту добровільного спортивного товариства «Колос». Тут добре обладнано зали для спортивних ігор, занять боротьбою, а також споруджено 25-метровий плавальний басейн.
На базі спортивного комплексу відкрито дитячо-юнацьку спортивну школу з відділеннями плавання, класичної боротьби, спортивної гімнастики, велосипедного спорту, волейболу. У школу вже прийнято 540 дітей, юнаків і дівчат. З ними працюють досвідчені тренери з плавання кандидати у майстри спорту В. Г. Шакола та І. М. Ковтун, відділення класичної боротьби веде майстер спорту СРСР П. М. Ільченко – чемпіон України. Велосипедистів тренує майстер спорту СРСР М. П. Пархоменко.
Кожного дня Палац спорту заповнює молодь. Юнаки і дівчата оволодівають спортивною майстерністю. Сподіваємося, що звідси вийдуть нові рекордсмени і чемпіони". Підпис - А. Онуфрієнко, фото Й. Пітельмана.
Читайте також: Як на Харківщині замість газу термальну воду знайшли
