Які дива пропонувала харківська «інфекціонка» 50 років тому
Не тільки нові методи лікування та найсучасніша апаратура – тут була змонтована спеціальна телеустановка, яка дозволяла рідним спілкуватися із хворим. Цікаво, чи вдалося відкрити, як планувалось, диктофонний центр для лікарів – таким чином їм збиралися полегшити роботу: адже диктувати історію хвороби значно швидше, ніж записувати.
Отже, газета "Соціалістична Харківщина" № 231 від 25 листопада:
"За майже п’ять років кількість лікарняних ліжок у лікарнях, пологових будинках, диспансерах на Харківщині збільшилась на 3 530. Понад 1000 молодих лікарів, випускників Харківського медичного і стоматологічного інститутів, поповнили лікарняні заклади Харківщини. Стали до ладу нові поліклініки в Савинцях Балаклійського району, в Шевченковому, Кегичівці, Краснограді, лікарні у Вовчанську, Первомайському, Золочеві, протитуберкульозні диспансери в Змієві та Ізюмі. Незабаром приймуть хворих лікувальні корпуси при районних лікарнях у Великому Бурлуку, Вовчанську, Балаклії. Про одну з нових сучасних лікарень розповідається в надрукованому нижче репортажі.
Фото з архіву "СК"
Хтось із ваших близьких захворів, потрапив до лікарні. Грип, ангіна – хвороби інфекційні, і побачення суворо заборонені. Зрозуміле хвилювання рідних. Хочеться бачити дорогу людину. Та й хворому потрібна моральна підтримка. Однак нічого не вдієш – не можна спілкуватися інфекційному хворому із здоровими людьми.
І тут приходить на допомогу техніка. Спеціальна телеустановка дає можливість протягом 15–20 хвилин бачити хворого, розмовляти з ним. Іноді це – найкращі ліки.
Така установка монтується нині в новій, 22-й інфекційній лікарні, яка нещодавно прийняла перших хворих. Тут багато й інших новин. Комплексне розв’язання всіх проблем – ось що відзначає цю лікарню, яка за своїм благоустроєм, найсучаснішою апаратурою, методами лікування є першою на Україні.
Два лікарняні корпуси і адміністративний. На першому поверсі розміщені бокси – приміщення, які мають два входи: один з вулиці, другий з коридору. Якщо до лікарні потрапляють особливо небезпечні в інфекційному відношенні хворі, вхід з коридору перекривається, чим досягається повна ізоляція приміщення. Кожен бокс має кімнату для персоналу і все необхідне для хворого.
Приймальне відділення складається з 12 боксів, щоб хворі з різними інфекційними діагнозами не контактували між собою. У більшості боксів вмонтовані бактерицидні лампи з потужним випромінюванням, які знешкоджують мікроорганізми в повітрі. Перед випискою хворий проходить санітарну обробку в окремому приміщенні.
В кожному корпусі – рентген-кабінет, оснащений найсучаснішою апаратурою. На подвір’ї – спеціальна киснева станція, звідки кисень централізовано подається в усі корпуси. В головному корпусі – біохімічна, клінічна і бактеріологічна лабораторії. Незабаром стануть до ладу вірусологічна, а також операційний блок і реанімаційна палата.
Подбали тут і про те, щоб розвантажити лікаря, звільнити його від другорядних робіт. В наступному році функціонуватиме диктофонний центр. Лікар, замість того, щоб детально описувати історію хвороби, на що витрачається багато часу, зніме трубку, і кожне слово запише магнітофонна плівка.
Лікарня є базою двох кафедр – інфекційних хвороб Харківського медичного інституту та інституту удосконалення лікарів. У головному корпусі розміщене відділення функціональної діагностики для вивчення діяльності серцево-судинної системи і шлункового тракту. Радіокапсула, електрокардіографи різноманітних марок – все до послуг вчених. За пропозицією заступника головного лікаря кандидата медичних наук Ю. О. Кричевського і лікаря Б. Л. Гальперіна нещодавно застосовано новий метод діагностики шлункових захворювань – лапароскопія. За допомогою спеціального приладу – лапароскопа – оглядають органи черевної порожнини і точно встановлюють діагноз. Працівники лікарні – піонери прижиттєвого гістологічного дослідження товстої кишки.
В новій лікарні провадиться велика науково-дослідна робота. Нові досягнення одразу застосовують на практиці" . Підпис: В. Александрова, фото П. Омеляненка.
Читайте також: «Луноход» і харків’яни: наш внесок у освоєння Місяця
