Еволюція пенсії. Від поодиноких змін до кардинальної реформи
Те, що українські пенсіонери живуть на рівень гірше, ніж їх однолітки в Європі та Америці, ні для кого не секрет. У нас пенсії досі є такими низькими, що їх вистачає лише на харчування і оплату комунальних послуг за наявності субсидії. Якщо ж літня людина, не дай Боже, захворіє, сподіватися доводиться лише на допомогу дітей або благодійників.
Мінімальний розмір пенсії наразі встановлений на рівні 1074 грн. Це прожитковий мінімум для непрацюючих громадян. Передбачається, що протягом року виплати будуть зростати. Із 1 травня 2016 року мінімальна пенсія підвищиться до 1130 грн, а з 1 грудня 2016 – до 1208 грн. На сьогодні це менше 50 доларів. Для прикладу, в Німеччині середня пенсія складає трохи більше 1 000 тис. євро.
Попри такий розбіг у «доходах», Україні з року в рік стає все важче виплачувати навіть таку мізерну пенсію. У 2013 році дефіцит Пенсійного фонду склав 22 млрд грн, у 2014-му – 18 млрд, а в 2015-му – аж 31 млрд. Це відбувається через те, що з кожним роком кількість працездатного населення у країні скорочується, а пенсіонерів, навпаки, більшає. У різні роки Уряд пропонував різноманітні зміни до пенсійної забезпечення, які гордо іменували «реформами». По суті, це були лише точкові правки до системи, суть якої зберігалася.
Чоловіків і жінок урівняли
Найбільші зміни прийшлися на 2011 рік. Тоді з 1 жовтня в Україні змінився вік виходу на пенсію. Він склав 60 років як для чоловіків, так і для жінок. Раніше право на пенсію за віком мали жінки після досягнення 55, чоловіки – 60 років. Щоправда, передбачили урядовці поступове збільшення пенсійного віку: час виходу на пенсію кожні півроку відстрочується на шість місяців. Збільшився вік призначення соцдопомоги і людям, які не набули права на пенсію. Раніше це було 55 років для жінок і 60 – для чоловіків. Після прийняття нового закону граничний вік підвищився до 63 років для обох статей. Також за час, який людина працювала після того, коли за законом могла вийти на пенсію, передбачили компенсацію: на 0,5 % пенсії за кожний повний місяць страхового стажу у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців і на 0,7 % – на строк понад 60 місяців. Наприклад, якщо людина додатково пропрацювала п’ять років, то її пенсія збільшувалася на 27,07 %, а якщо 10 років – то на 85,32 %.
Ухвалила Верховна Рада зміни і щодо мінімальної кількості трудового стажу для виходу на пенсію. Раніше це було п’ять років, стало – від п’ятнадцяти.
Для військовослужбовців, прокурорів і слідчих, які хотіли вийти на пенсію за вислугою років, вислуга що півроку мала збільшуватися на шість місяців: з 20 років для тих, хто звільнився до 30 вересня 2011 року і до 25 років для військовослужбовців, які звільнилися з 1 жовтня 2020 року.
Також переглянули період, який враховується для визначення заробітної плати. Якщо раніше враховувалася зарплата за будь-які п’ять років до 2000 року, а з 2000 року – за весь період до виходу на пенсію, то тепер для обчислення пенсії почали враховувати заробітну плату за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. Крім того, вперше було обмежено розмір максимальної пенсії, який склав 10 прожиткових мінімумів (станом на 1 вересня 2011 року – 7640 грн).
Працювати на пенсії стало невигідно
З 1 січня 2015 року пенсійне законодавство знову зазнало змін. Було зменшено так звані «спеціальні пенсії». Відсоток від заробітної плати, що береться для обчислення пенсії держслужбовцям, суддям, прокурорам, народним депутатам і службовцям органів місцевого самоврядування, скоротили з 70 до 60, науковцям – з 80 до 60.
Припинився достроковий вихід на пенсію у зв’язку із скороченням штатів та за станом здоров’я. Скасував Уряд і норму щодо призначення до пенсій доплат за проживання на забруднених територіях, а розміри пенсій, надбавок, підвищень чорнобильцям і дітям війни, а також порядок індексації пенсій відтепер установлюватиме Кабмін.
Справжнім шоком для частини пенсіонерів стало введення податку у 15 % на пенсії, розмір яких перевищує три мінімальні зарплати – на той момент від 3654 грн. Тобто, якщо розмір пенсії становив 4100 грн, із 446 грн (частина, яка перевищує 3654 грн) утримувався податок 15 %. Якщо ж сума перевищення більша за десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, ставка податку збільшується до 20 %. Раніше оподаткуванню підлягали лише пенсії від 10 000 грн у частині такого перевищення.
Цілу бурю протестів спричинило урізання пенсій працюючим пенсіонерам. Із 1 квітня 2015 року держава «відкусила» 15 % їх пенсії. Щоправда, торкнулися зміни лише тих людей, чия пенсія перевищувала 1,5 прожиткового мінімуму.
2016 рік також розпочався із низки правок до пенсійної системи. Серед головних змін – запровадження спеціальних пенсій не лише за наявності вислуги років, але і при досягненні певного віку: із 45 до 50 років для льотного і льотно-випробувального складу та від 50 до 55 років для освітян, медиків, артистів. Для людей, які отримують пенсію, що перевищує три прожиткові мінімумі (станом на 1 січня 2016 року 4134 грн), ставка податку встановлюється на рівні 15 % незалежно від розміру перевищення.
Відкладати на старість з молодості
По суті, всі зміни у пенсійній системі спрямовані на те, щоб скоротити витрати Пенсійного фонду. Але оскільки в Україні кількість працездатного населення невпинно зменшується, покривати дефіцит з кожним роком стає важче. МВФ вимагає від України тотальної реформи. Йдеться про перехід на трирівневу пенсійну систему.
Сьогодні в Україні по суті працює лише перший з цих рівнів – солідарний, заснований на взаємодії поколінь. Він передбачає, що із зарплати кожного працюючого українця відраховується відсоток до Пенсійного фонду. На ці гроші пенсію отримують нинішні пенсіонери. Коли на пенсію вийде нинішня молода людина, то платити їй соцдопомогу будуть із зарплати наступного покоління.
Передбачається, що перший рівень буде доповнений другим – обов’язковим накопичувальним, і третім – добровільним накопичувальним. У рамках другого і третього рівнів працівники відкладають певний відсоток від своєї зарплати не в «загальний кошик» для негайного споживання сьогоднішніми пенсіонерами, а на власний пенсійний накопичувальний рахунок. Грошима, які туди надходять, управляють спеціальні фонди, завдання яких – забезпечити приріст, який перекрив би інфляцію. Від фінансових ризиків, пов’язаних з інвестуванням грошей на такий тривалий термін, повинен підстраховувати перший, солідарний рівень. А впевнені в собі люди можуть додатково відраховувати ще якийсь відсоток недержавним пенсійним фондам у рамках третього рівня, щоб у старості мати ще й третє джерело доходів.
Передбачається, що накопичувальну систему буде запущено в Україні з 2017 року. На цьому наполягає міністр соцполітики Павло Розенко. Обов’язковою вона буде для тих, кому менше 35 років, а люди у віці від 35 до 55 років зможуть на добровільній основі брати в ній участь (визначитися треба протягом 2017 року). Ставка внеску в систему буде поступово зростати: у 2017 році вона складе 2 % від зарплати, потім буде збільшуватися на 1 % щороку, і до 2022 року зросте до 7 %. Відповідно зменшуватимуться внески до Пенсійного фонду.
На думку Павла Розенка, у перший рік до накопичувальної системи приєднаються 6 млн громадян України, що дозволить залучити 5 млрд грн. Ці кошти будуть інвестуватися в економіку країни, а держава повністю гарантуватиме збереження коштів. У разі смерті вкладника його страховий внесок буде переданий як спадок.
А як у сусідів?
Накопичувальна пенсійна система активно просувалася в країнах Центральної та Східної Європи в кінці 1990-х – на початку 2000-х років. Практично скрізь, крім Чехії та Словенії, було введено другий рівень пенсійної системи з примусовими внесками. Солідарна система майже всюди залишилася. Також було введено і третій рівень.
Розмір відрахувань до другого рівня становив від 5 % до 9 %. У всіх країнах ці внески були забезпечені за рахунок перенаправлення частини коштів, які раніше йшли повністю в солідарну систему (тільки в Естонії у громадян додатково почали вилучати з зарплати ще 2 %). У результаті в бюджеті пенсійної системи першого рівня відразу ж утворилася дірка, розміри якої з часом тільки збільшувалися. Доходів у Пенсійного фонду стало менше, а витрат – стільки ж, якщо не більше (через природне зростання кількості пенсіонерів).
У Польщі, однієї з перших країн, що здійснили реформу (1999 рік), уряд розраховував, що дефіцит солідарної системи не перевищить 1 % ВВП, а після 2012 року стане навіть профіцитним. Але на практиці вже в 2000 році дефіцит склав 1,5 % ВВП і далі тільки зростав щорічно в середньому на 0,5 % ВВП. У Словаччині, де реформу було проведено в 2005 році, пік витрат повинен припасти на 2030 рік, коли дефіцит досягне 2,9 % ВВП, і тільки після цього кількість пенсіонерів, які отримують «накопичувальну» пенсію, почне зростати, тим самим поступово знімаючи навантаження із солідарної системи.
З решти країн Європи виділяється Чехія. Там другий рівень пенсійної системи ввели зовсім недавно. У середині 1990-х років в Чехії було введено третій рівень пенсійної системи – добровільні накопичення. Щоб стимулювати громадян жертвувати частиною своєї зарплати заради більшої пенсії, держава від самого початку субсидіювала цю систему: на кожні 100 крон добровільного внеску вона «зверху» давала ще 50 крон. У результаті третій рівень став вельми популярний. Сьогодні в ньому беруть участь 5 млн осіб, або половина населення країни. Мінус, як і у будь-якої системи добровільного страхування, у тому, що вона запускає механізм негативного відбору: у третій рівень ідуть люди з більш високими доходами, яким є чим пожертвувати і є на що сподіватися в майбутньому, тоді як бідніші громадяни залишаються в солідарній системі зі своїми маленькими внесками з невеликих зарплат. І в результаті навантаження на солідарну систему зростає, а третій рівень, ставши клубом заможних громадян, процвітає.
Ірина Гудзь
