Як школярі з Первомайщини експонати для власного краєзнавчого музею збирали
"І минуле заговорило
На північний схід від Первомайського на схилах ярів розкинулось старовинне село Верхній Бишкин.
У селі живе і трудиться вчитель історії Тихін Максимович Щетинін, директор середньої школи і завідуючий музеєм на громадських засадах, заступник голови правління районної організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури.
Читайте також: Як три людини зробили книгу, що зберегла харків’янам їх минуле
Якось учень п’ятого класу Михайло Мальцев прийшов до школи схвильований, мовчки витяг якусь кістку й обережно подав її Тихону Максимовичу.
– Ось що знайшов…
Знахідка справді виявилася цінною. То був зуб мамонта. Він і став першим експонатом шкільної кімнати-музею.
Усім класом пішли на те місце, де Михайло знайшов кістку. Було виявлено сотні предметів побуту – кам’яні сокири, стріли, молоти.
1966 року в село приїздила наукова експедиція Інституту етнографії Академії наук СРСР. Археологи з Харківського університету вивчали знахідки верхньобишкинців. Радгосп побудував приміщення для музею. Активну участь у його спорудженні взяли учні. В шести кімнатах розміщується п’ять тисяч експонатів, з них – три тисячі археологічних, немало – унікальних.
Знайдено багато монет. На одній зображено Августа Октавіана – 10-й рік до нашої ери.
Якось прийшла до Щетиніна односільчанка Лактіонова і розповіла, що 7 лютого 1942 року була свідком бою п’ятьох радянських воїнів з 200 гітлерівцями. Близько сотні ворогів знищили хоробрі бійці. Полягли і наші герої. Увечері жінка поховала їх. Серед сміливців був Анатолій Васильович Захаров з Уралу. Т. М. Щетинін написав рідним, і в село приїхали мати, брат і сестра вшанувати пам’ять мужнього воїна.
У музеї зібрано багато знімків, схем, документів, пов’язаних з Великою Вітчизняною війною. До Книги пошани занесено імена односільчан, які не повернулися з війни, серед них Герої Радянського Союзу П. М. Касіянов та В. П. Плохой. Школярі встановили імена 60 загиблих воїнів". Підпис - О. Решетов
Читайте також:
Як краснокутські «пархоми» музей збирали: що писали про Луньова та його учнів півстоліття тому