Галина Лебідь веде комбайн. Хронограф, 1961 рік

Через рік нашій газеті виповнюється 100 років. Як тільки вона не називалася: і «Пролетар», і «Комунар», і «Харківський пролетар» (а в 1918 році - «Донецький пролетар»), і «Соціалістична Харківщина», поки нарешті в 1991 році, прибравши з назви класово-партійну приналежність, не стала тим «Слобідським краєм», який ви звикли бачити.

100 років газета разом з регіоном проживала будні і свята, ділила з ним радості і печалі. Напередодні такої серйозної дати ми починаємо ювілейний марафон, в рамках якого вас, наші дорогі читачі, чекає захоплююча подорож в минуле разом зі «СК».

Усі цитати наведені згідно з оригіналом.

– Урожай багатий, а збирати не можна, – скаржиться механізатор колгоспу «Іскра» Великобурлуцького району. – Тільки розійдемось, дощик піде.

Особливо незадоволена діями небесної канцелярії комбайнер Галина Юхимівна Лебідь.

За штурвал комбайна взялась вона, коли їй ледве сповнилось вісімнадцять. То був важкий 1944 рік, не вистачало машин, людей. У Вовчанську Галя закінчила курси комбайнерів. З того часу дівчина не розлучалась з машиною. У 1954 році заслужила право бути учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки, її нагородили медаллю «За трудову доблесть», а незабаром одержала і другу урядову нагороду.

ПРОФЕСОРИ ДОПОМАГАЮТЬ СІЛЬСЬКИМ ЛІКАРЯМ. ХРОНОГРАФ, 1946

– Що ви все про минуле розпитуєте, – раптом спохватилася Галина Юхимівна. – Он уже сонце блиснуло, та й вітерець підсушив валки. Треба рушати.
У бункер полилось золотаве зерно пшениці – по 27–28 центнерів зерна з гектара.

Галина Юхимівна – механізатор широкого профілю. Сьогодні вона стоїть за штурвалом зернового комбайна, а через тиждень-два, коли настануть другі жнива, сяде на кукурудзозбиральний.
Торік Галина Юхимівна скосила на силос 220 гектарів кукурудзи, випередивши колгоспних механізаторів. 

– А цього року зберу ще більше. Не зупинятися ж на досягнутому, – впевнено заявляє жінка.

Інна Можейко, кореспондент