Грецька трагедія одного з творців Т-34

Грек з Приазовського села Чердаклі (нині Кремнівка), Костянтин Челпан народився в багатодітній родині тямущого й хазяйновитого селянина. Сім’я жила заможно, і це дало можливість Кості закінчити в Маріуполі реальне училище. Він встиг повоювати на фронтах громадянської, а в 1924 році, закінчивши з відзнакою Харківський технологічний інститут (нині НТУ «ХПІ»), влаштувався на роботу на Харківський паровозобудівний завод. Талановитий молодий чоловік швидко просувався службовими сходами: спочатку – конструктор, потім – начальник дизельного відділу, у 1928 році був направлений для підвищення кваліфікації за кордон.

Фото: pr.ua

Рік Костянтин провів у Німеччині, Швейцарії, Англії, побував на кращих підприємствах, які виробляли двигуни внутрішнього згоряння. Він дійшов висновку: дизельний двигун набагато економічніший за карбюраторний; до того ж дизельне паливо не так легко запалюється, як бензин, значить, буде менш пожежонебезпечним. Повернувшись до Харкова, Челпан зухвало заявив, що створюватиме новий дизель – власної конструкції, ні в чому не схожий на закордонний. Його призначили начальником КБ, і Костянтин Челпан почав діяти.

«На межі нахабства»

Харківське конструкторське бюро, начальником якого був Челпан, стало осередком кращих наукових кадрів і центром дизелебудування СРСР – по суті, йому вдалося зібрати колектив фахівців, одержимих однією ідеєю. 28 квітня 1933 року на випробувальному стенді бюро заводу заробив дослідний зразок мотора. Потім двигун установили на швидкохідний танк БТ-5, який пустили по заводу. Танк пішов – і як! Очевидці розповідали, як усі працівники КБ раділи, обіймалися, кричали «Ура!».

У 1934 році мотор ставлять на важкий артилерійський тягач «Ворошиловець». Тягач легко пішов! Мотор ставлять на два танки БТ-5, які направляють для участі в листопадовому параді на Красній площі в Москві. Усе пройшло благополучно. Згодом про сконструйований мотор фахівці напишуть: «...У світовій практиці дизелебудування не було аналогів для створення на заводі танкового дизеля, майстерність і сміливість у конструкції – на межі нахабства... але завдання було вирішено блискуче...». Двигун В-2 після доведення став «серцем» легендарного танка Т-34. Генерал Гудеріан писав пізніше, що не «відраза до наслідування», а неможливість випуску «алюмінієвого танкового дизельного мотора» завадила німецьким конструкторам виконати прохання офіцерів-фронтовиків про випуск у Німеччині точно такого танка, як Т-34. Метри німецької техніки відступили насамперед перед конструкцією мотора, створеного під керівництвом Костянтина Федоровича Челпана.

У 1935 році вийшла постанова ЦВК СРСР: «... За створення потужних сучасних конструкцій машин нагородити найвищою нагородою – орденом Леніна з присвоєнням звання Головного конструктора Челпана Костянтина Федоровича». Уряд прийняв рішення про будівництво нових спеціальних цехів з випуску танкових дизелів.

За кадром

Зовні блискуча кар’єра, яку зробив селянський син Костя Челпан, мала свій зворотний бік. Він був хворий на туберкульоз, часто лежав у лікарнях, але навіть там увесь час щось писав, креслив і рахував. Другим його болем був біль душевний. Його батько – міцний господар і відмінний тесляр – навідріз відмовився вступати в колгосп. Як це часто буває, його міцне господарство в багатьох викликало заздрість. Син умовляв батька виїхати з ним до Харкова, де вчилися всі старші діти, але він відмовився. Результат був для тих років закономірним – Федора Челпана звинуватили в контрреволюційній пропаганді проти радянської влади й заслали в Архангельську губернію на п’ять років. Там від голоду померла молодша сестра Костянтина Любочка. Батька звільнили, і йому вдалося побачитися із сином, коли він повертався через Харків у своє село. Тоді ніхто не знав, що й це звільнення – ненадовго, що батько із сином бачаться востаннє...

«Грек за національністю»

Зловісний 1937 рік. Органи НКВС розкрили чергову змову, цього разу – «грецьку». «Очолювали» її, звичайно ж, відомі греки, серед яких був і Костянтин Челпан. Його заарештували 15 грудня 1937 року. В анкеті, що зберігається у справі, записано: «національність – грек». Слово «грек» підкреслено жирним червоним олівцем, як щось дуже важливе. Посада: «заступник начальника відділу заводу № 183», хоча він був начальник. Місце проживання: м. Харків, вул. Р. Роллана, будинок 4, кв. 14. У квитанції, яка зберігається у справі, вилученими значаться: паспорт № 63000, орден Леніна під № 980, орденська книжка, партквиток, листи – 11 шт., фотоапарат «Нагель», футляр від фотоапарата.

Наступного дня після арешту його виключили з партії як «активного учасника троцькістсько-бухаринської групи, як організатора шкідницької групи на заводі, зривав урядові завдання з дизелебудування».

На п’ятий день арешту Костянтин Федорович «щиросердно розкаявся» у своєму нібито скоєному злочині проти комуністичної партії та уряду. Які це були злочини, не написано, тому що їх не було. Мабуть, слідчий кілька днів змушував Челпана підписати цю фразу. На восьмий день, після знущань і побиття, Челпан своєю рукою пише заяву: «Я був завербований у грецьку контрреволюційну організацію односельцем Фаїною Георгіївною Джігіль і отримав від неї завдання зі шкідництва. 27.XII.37 р.». Згодом уже органи КДБ намагалися розшукати Джігіль, але не змогли – можливо, це була вигадка енкавеесників.

Але навіть написавши це, Костянтин Федорович знаходить у собі сили на всі запитання слідчого відповідати: «Ні, завдання не отримував, нікого не вербував...»

«До вищої міри»

З талановитого конструктора вибили показання про участь у «грецькій націоналістичній шпигунській диверсійній антирадянській шкідницькій організації». Співробітники відділу Челпана мужньо відмовилися на суді від даних під тортурами показань, але це не врятувало від розстрілу ні його, ні інших колег.

У протоколі: «Челпана Костянтина Федоровича – розстріляти. Нарком внутрішніх справ Єжов, прокурор СРСР Вишинський», відсутні потрібні підписи, їх замінює підпис якогось Янкіловича – молодшого лейтенанта держбезпеки по Харківській області. А клаптик паперу розміром у п’ятнадцять сантиметрів свідчить про те, що на підставі наказу заступника начальника Харківського управління НКВС майора Рейхмана вирок виконано через три місяці після арешту, 11 березня 1938 року, комендантом Зеленим, військовим прокурором Зав’яловим і начальником в’язниці Кулішовим.

Дружині, яку позбавили роботи й разом із сином викинули з квартири, повідомили, що він помер 16 травня 1942 роки від пороку серця. Головну працю його життя – мотор Б-2 – доводили вже інші фахівці.

Костянтина Челпана реабілітували лише в 1956 році. А у 2001 році на будинку по вулиці Ромена Роллана, де він жив, було встановлено меморіальну дошку.

Читайте також: Харківське дитинство і доросле життя всенародної бабусі Тетяни Пельтцер