Гучна справа харківського маніяка: як у нас судили запеклого злочинця 50 років тому

"Кінець запеклого злочинця

В обласному суді триває судове слідство у справі В. П. Скрипника, який звинувачується у ґвалтуванні, грабіжництві і тяжкому вбивстві.

…За кільканадцять хвилин до початку заходжу до кабінету голови судового засідання Леоніда Павловича Навального. Справа, яку йому доручено розглядати, набула широкого розголосу. Злочинець досить хитрий, він жонглює високопарними фразами, цитатами, раптово заперечує те, що вчора стверджував, навіть видає себе за жертву, пробує симулювати психічну хворобу.

Зал засідань. Народні засідателі, прокурор, громадські обвинувачі намагаються не просто з’ясувати всі обставини злочинів, але й зрозуміти, звідки і як у нашому житті появився такий покидьок. Звичайно, в нього психічних відхилень немає. Це доведено спеціалістами, це підтверджує і завідуюча судово-психіатричним відділенням 36-ї міської клініки, експерт-психіатр вищої категорії Л. П. Шенець, яка присутня на процесі.

Та й сама поведінка Скрипника свідчить: посилання на «хворобу» – лише один з тих хитких шансів, за які він хапається, хоче ввести в оману суд.

Скрипник – підступний, запеклий злочинець. Важко навіть визначити, чого в ньому більше – розбещеності, потворності чи нелюдських інстинктів озвіріння, злості і ненависті до людей. 13 червня минулого року на одному з пустирів неподалік вулиці Харківських дивізій він приставав до П. Дівчина, звичайно, дала відсіч нахабі. Спробувала уникнути його домагань. І тоді Скрипник спритно збив її з ніг, вчинив підле блюзнірство.

Ні сльози відчаю, ні благання не допомогли. Скрипник сказав: «Живою тебе не відпущу, сьогодні тринадцяте число, воно для тебе, вважай, нещасливе». Дівчина просила-молила, щоб пожалів її стареньку матір, яка не переживе смерті дочки. Відкупилася годинником, запевнила, що ніде і нікому нічого не скаже…

Залякана дівчина і справді нікому не заявила. Це призвело до трагедії.

Другого дня, в неділю, на тому ж місці серед білого дня було знайдено мертвою В. О. Аксьонову.

Почалися пошуки ґвалтівника і вбивці. Вони тривали вдень і вночі, було опитано десятки людей. У пошуках брали участь разом з працівниками міліції і представники громадськості, дружинники.

Нарешті затримали Скрипника. Під час слідства з’ясувалося, що ним же зґвалтована і жорстоко замучена в липни 1969 року Н. А. Голодняк. Цей недолюдок серед ночі нишпорив вулицями, обирав найменш освітлені місця, нападав на одиноких жінок, а коли траплялась можливість й серед білого дня. Безкарність, яка дозволяла йому здійснювати свої підлі і хтиві наміри, розпалювала впевненість, підігрівала низькі інстинкти. Коли не вдавалося познущатися – грабував: портфель, фотоапарат, гроші, не гребував і дрібними монетами, що знаходив у жіночій сумочці.

Читайте також: Як шахрай від медицини 50 років тому гроші на нових технологіях заробляв

Громадський обвинувач від авіаційного заводу в розмові під час перерви здивовано розводить руками:

– Хто міг подумати! Такий зібраний і зразковий. Правда, були сигнали двох жінок з нашого підприємства, але ніхто їм не надав значення…

Було два Скрипники. Один – запопадливо-шанобливий, той, що на роботу не спізнювався, що був хорошим воротарем у заводській футбольній команді. І був другий Скрипник. Огидний, розтлінний садист.

З тверезим цинізмом, самокопирсаючись у власних душевних виразках, Скрипник пробує умотувати мерзенну потворність своїх злочинів.

Ні, шукати якихось причин, звинувачувати когось у причетності до падіння Скрипника – немає підстав. Все було для того, щоб людиною стати. Скрипник вчився у школі, дійшов до третього курсу в Харківському авіаційному інституті (за неуспішність був виключений). Але в ньому кублився черв’як себелюбця (про це свідчить шкільна характеристика), засіла віра у власну супервинятковість, зневага до людей. Це породжувало зверхність, жовчне озвіріння.

Заключна промова прокурора. Це згусток об’єктивних висновків, умотивувань, незаперечних доказів і розкриття причин злочину. В ній немає ефектних фраз, надміру патетики, емоцій. Пристрасно, гнівно на суді виступили і громадські обвинувачі. Ні, немає права на життя цей звироднілий нікчема. Йшлося й про те, що подекуди ми проходимо повз окремі випадки блюзнірства, хуліганства в громадських місцях, не реагуємо на нахабні репліки, слівця деяких жовторотих хлоп’яків, не приборкуємо їх вчасно. Скрізь і всюди повинна горіти земля під ногами порушників нашого громадського порядку, треба викорчовувати, як гнилі пні, пошлість, грубіянство, хуліганство.

Читайте також: Ковзани на коліщатах: як харків’яни оскандалились на всю країну

Так повелося, що суд, розбираючи якусь справу, виходить саме з принципів захисту підсудного. Саме – від захисту. Що можна сказати на захист Скрипника? Нічого. Чи має ця непотріб право на існування, вже не кажучи про життя?

Сувора і справедлива вимога радника юстиції, заступника прокурора м. Харкова А. О. Соколова – найвища міра покарання!

Судова колегія в кримінальних справах Харківського обласного суду на чолі з головуючим Л. П. Навальним підтвердила цю вимогу вироком – злочинця засуджено до розстрілу". Підпис - В. Галюк