«Маски-шоу» – 35 років: Георгій Делієв про перші зйомки, цензуру та китайців

До Харкова – міста, яке, за зізнанням артиста, він обожнює, – Георгій Делієв приїздить регулярно. Персональні виставки, спектаклі, участь в соціальних проектах… Цього разу актор, режисер, художник уперше приїхав до Харкова як музикант з комедійно-роковим шоу власного музичного гурту Deliev’s band.

– Гратимемо гітарну музику танцювально-інтелектуального жанру, такий собі позитивний рок-н-рол, пісні на мої тексти й музику. Жарти, репризи, спілкування з публікою, – розповідає, що чекає на глядачів його концерту 59-річний музикант Жорик Делієв, у доробку якого не один музикальний альбом і відеокліп.

Одначе нашим читачам Георгій Делієв відомий більше як актор, клоун і мім. Цей рік для митця ювілейний: 35 років театру «Маски», художнім керівником якого він є, та 15 років з дня відкриття першої персональної виставки картин.

Фото: facebook.com/georgiy.deliev

На запитання, як святкуватимете 35-річчя, артист відповів – справами.

– Ми з колегами цьогоріч активізувалися. І мова тут не тільки про театральні виступи, а про все те, що ми вміємо робити руками, головою, серцем. Усе це ми покажемо нашим шанувальникам у всеукраїнському турі. Будуть зустрічі, художні виставки, спектаклі, один з них восени привеземо до Харкова, рок-концерти, – поділився планами Георгій Делієв. –

Обов’язково зробимо гала-шоу в нашому театрі в Одесі, куди запросимо колег і друзів, які також представлять свою творчість.

Читайте також: Жінка в шинелі та ведучий «Кінопанорами»: історія життя та кохання Олексія Каплера та Юлії Друніної

Як усе починалося

Георгій Делієв із задоволенням поділився приємними спогадами про те, як 35 років тому зароджувалися «Маски». Власне, сам артист займатися пантомімою почав ще у студентстві, з 1977-го – так само, як і його колеги по сцені Борис Барський і Олександр Постоленко.  – Коли я навчався на архітектурному факультеті Одеського будівельного інституту, разом з хлопцями-одногрупниками ми ходили до місцевої студії пантоміми. Якось захопилися цим, – згадує Георгій Делієв.

Після закінчення університету він почав займатися у студії «Лицедії» відомого на весь пострадянський простір міма і клоуна В’ячеслава Полуніна. За два роки Георгій уже готовий був переїжджати в Ленінград (зараз – Санкт-Петербург), працювати в Полуніна, його навіть затвердили у трупу. Однак вирішив на півроку залишитися допомогти розвиватися ансамблю пантоміми при одеській філармонії. Згодом з ансамблю сформувався окремий колектив. Саме тоді, у 1984-му, Георгій Делієв придумав відомий номер «Мана-мана».

– Ми почали розвиватися як театр естрадно-комедійної пантоміми, потім це назвали театром клоунади. Я власноруч малював нам афіші. Боролися з худрадами. Згодом у нас з’явився хороший концертний директор, і ми почали їздити на фестивалі, конкурси та навіть з виступами за кордон. Так, у 1989 році ми побували у США, Німеччині, Японії, – продовжує про ті часи артист.

Полишивши ідею розвивати кар’єру в Північній Пальмірі, Георгій залишився як режисер, художній керівник і один з головних акторів у театрі масок. А вже у 1991 році почав знімати для телебачення «Маски-шоу». Першу серію актори зняли в Колумбії, де були на гастролях. 

– Ми поїхали в Колумбію ще за радянської влади. Колумбійське телебачення запропонувало нам тримісячний контракт, і ми охоче його підписали. Тоді з нами поїхав такий собі дядя Коля (наглядач з КДБ). Замість роботи в Колумбії він умовляв нас повернутися додому, погрожував виключенням з комсомолу, хоча ми були безпартійними. Ми жартували, що от-от Радянський Союз розпадеться, однак повернулися додому – а Радянського Союзу дійсно  вже не стало, – додає артист.

Читайте також:  Як створювались улюблені мультики нашого дитинства

Без цензури

Однією з причин шаленої популярності «Маски-шоу» у 90-ті були сміливі теми, які висміювали у своїх виступах актори одеської трупи.

– Тоді ми знімали наші фільми для одного комерційного російського каналу. Він давав достатнє фінансування, однак художня рада там була жорсткою. У її членів виникали питання щодо наших соціальних жартів, «театру абсурду» та жартів із сексуальним підтекстом, – пригадує режисер.

Навіть доходило до скандалів. Після одного такого випадку Георгій Делієв уже гадав, що шоу закриють. Натомість худрада приписала з того моменту кожну серію «Маски-шоу» погоджувати з нею. Зважаючи на те, що для збирання 20 членів ради потрібен час, режисер Делієв почав здавати шоу перед самісіньким ефіром, оминаючи таким чином недоброзичливу худраду.

– Сьогодні ввечері ефір, а я ще сиджу монтую серію. Мені дали спеціальний пропуск в ефірну зону телеканалу, куди простим смертним вхід було закрито. Після монтажу тремтячими руками віддавав касету з фільмом. Мене запитували про відмітку худради, я щось вигадував, на кшталт забули поставити, зараз сходжу. Оскільки все це потребувало часу, а вже слід було запускати серію в ефір, режисер ефіру за дві хвилини перевіряв початок фільму, титри, хронометраж. Звичайно, увесь фільм ніхто не переглядав, і так наша робота виходила в ефір. Я так зловив цю фішку – затягувати монтаж і віддавати готовий фільм уже в ефірну зону, що «Маски-шоу» виходили без цензури. Якось мене відчитував гендиректор каналу. Я показав йому фільм «Маски і джентльмени». Він сидів, дивився, а потім заснув. Наприкінці сказав, що все нормально. 

«Це секретно, але вам можна»

Серед інших курйозів у роботі Георгій Делієв пригадав, як знімали фільм «Маски в армії». Режисер зізнався, що найбільше любив працювати з військовими та правоохоронцями – через їхню дисциплінованість. «Маски в армії» знімалися, окрім декорацій на натурі, здебільшого в реальній військовій частині.

– Нам допомагали офіцери, які були консультантами. Для зйомок нам навіть дали ракетну техніку – вантажівку, всередині якої були всілякі пускові механізми. «Узагалі-то це знімати заборонено, бо секретно, але вам можна», – казали нам тоді, – продовжує Георгій Делієв.

Зрештою «Маски в армії» на телебаченні показали в день інженерних військ.

– Його побачив якийсь армійський командувач, який був просто шокований, бо думав, що це буде якийсь документальний фільм, а там натомість такий цинізм – «сапери» підриваються, секретна техніка, повне свавілля… Він, звісно, наказав знайти авторів фільму. Нас знайшли, але ми так і не здали наших помічників, – пригадує режисер.

Реанімація шоу

На запитання «СК», чи не збирається трупа, зважаючи на нинішню популярність естетики 90-х, реанімувати шоу, художній керівник «Масок» зізнався, що постійно розмірковує про це. І навіть розглядає можливості Інтернету, зокрема відеоплатформи Ютюб. Артист зізнається, що на те, щоб створювати хороший продукт, потрібне достатнє фінансування.

– За маленький бюджет мені не дуже хочеться робити фільм, скажімо, без декорацій і спецефектів. Порівняння з минулими роботами неминуче, тому хочеться бути на висоті. У мене є низка ідей, за допомогою яких можна було б відродити старі наші фільми. Хотілося б продовжити історії, які всім так полюбилися, – ділиться режисер. – Є ідея зняти

повнометражний розмовний художній фільм «Маски в партизанському загоні». Якщо ви пам’ятаєте, там хороший сюжет, лише треба прикрасити його смачними смішними діалогами. Є ідея і для Ютюбу, але потрібен партнер для її реалізації.

Паралельно з виношуванням творчих ідей Георгій Делієв разом з колегами гастролює світом. Нещодавно він повернувся з Китаю, та, зізнається, більше туди працювати не поїде – з місцевими важко знаходити спільну мову.

– Для порівняння, у Японії чи Південній Кореї нам працювалося дуже легко. Народ там вихований, навіть маленькі діти не такі балувані, як у нас, стримані, доброзичливі до всіх, до іноземців у тому числі, готові прийти на допомогу. У Китаї, на мій погляд, люди грубіші, і їх, до речі, важче розсмішити. Останнім часом ми гастролювали театром як сімейне шоу, доводилося розважати дітей. Тож вони лізли на сцену, чіплялися до акторів, вважаючи – якщо ти клоун, то з тобою можна робити все що завгодно.