«Мисливці на лис» та радіобешкетники: як контролювали радіоаматорів на Харківщині 50 років тому

Зрозуміло, газети були у перших рядах цієї  боротьби: вони із захопленням писали про спілкування «законних» радіоаматорів із закордоном та водночас – з обуренням про тих, хто виходив в ефір самостійно.

Восени 1971 року на шпальтах газети «Соціалістична Харківщина» саме було надруковано яскраві приклади офіційного відношення до радіосправи.

№ 204 від 16 жовтня

Подорож по континентах

На всіх континентах звучать позивні харківських радіоаматорів. Це члени Харківського обласного радіоклубу, який незабаром відзначатиме своє 50-річчя, встановлюють двосторонній радіозв’язок в ефірі на короткохвильових і ультракороткохвильових діапазонах.

Клуб об’єднує понад 500 аматорів, здебільшого це люди з технічною освітою – кандидати технічних наук, наукові співробітники, аспіранти, але є і лікарі, студенти. Мистецт­вом радіоспорту вони оволодівають у п’яти секціях: короткохвильового зв’язку, ультракороткохвильового, радіобагатоборства, приймання радіограм, «полювання на лис».

…Володимир Гончаров вмикає передавач, посилає в ефір свої позивні. У відповідь чує голос з далекої Японії. Партнери знайомляться, коротко розповідають про себе, оцінюють якість передачі. Зв’язок встановлено. Володимир заповнює картку, в якій констатує, що передача відбулась, і відправляє її на адресу нового знайомого.

У картотеці клубу – тисячі таких карток, які підтверджують зв’язок харківських радіо­аматорів з містами, країнами, континентами, островами, що загубилися в далеких океанах.

Читайте також: Як відпочивали харків`яни 50 років тому

А. О. Гортікова, начальника служби радіозв’язку аеропорту, можна по праву назвати ветераном радіоспорту. Ось уже понад 30 років він постійно працює в ефірі, є призером багатьох всесоюзних і міжнародних змагань. В його колекції 200 дипломів різних країн світу – такою відзнакою можна пишатися.

Добре відомі радіоаматорам імена інженера Б. Н. Борисенка, доцента ХДУ В. П. Шийка, аспіранта Харківського інженерно-будівельного інституту Б. А. Качури та інших – 11 майстрів спорту виховав радіоклуб.

Захоплюючим видом спорту є «полювання на лис». Для цього потрібно не тільки хороше знання апаратури, а й вміння орієнтуватися на місцевості. 25 «полювальників на лис» тренує майстер спорту В. Дробін. І. Водясі, студентові Українського заочного політехнічного інституту, 24 роки. Нещодавно він повернувся із змагань на першість Європи, де команда Радянського Союзу посіла перше місце, а Іван – дев’яте!

Є чим похвалитися і конструкторам клубу. На шостій республіканській виставці творчості радіоаматорів, організованій у Львові у вересні цього року, харків’яни завоювали одну золоту, три срібні і одну бронзову медалі, посівши в командній першості четверте місце.

Велику увагу приділяють у клубі вихованню молоді. Цього року в Палаці піонерів імені Постишева створено гурток радіоаматорів – своєрідний супутник клубу. Тут досвідчені радіоінженери і радіоспортсмени навчають дітей аматорського конструювання, допомагають оволодіти мистецтвом радіоспорту.

З ініціативи Харківської федерації радіоспорту в навчально-експериментальних майстернях ХІРЕ виготовляється
комплект радіоапаратури, яка надійде на озброєння індивідуальних станцій, спортивно-технічних клубів ДТСААФ і низових колективів. Це дозволить ще активніше залучати молодь до радіоспорту, боротися з радіохуліганством в ефірі. Підпис - В. Александрова

№ 181 від 14 вересня

«Кардинал» виходить… на лаву підсудних

Олександр Мозолевський, тракторист колгоспу «Маяк» Нововодолазького району, любить у вільний від роботи час майструвати. Хвалити б за це хлопця. Та свій талант Мозолевський спрямовує не туди, куди треба. Склав радіопередавач, вийшов у ефір. Так у середньохвильовому діапазоні з’явилися позивні «Дунай», «Алчай», «Дніпро», «Туман», «Вечір». Хуліганили в ефірі і члени цього ж колгоспу Г. Свинін та В. Радигін. Всіх їх запеленговано, оштрафовано, радіоапаратуру конфісковано.

Вивчати радіотехніку, навчитися монтувати радіоапаратуру, встановлювати зв’язок з іншими любителями – цікаво і корисно. Хто хоче займатися цим, повинні озброїтися відповідними знаннями, одержати дозвіл в обласному радіоклубі ДТСААФ. Таким аматорам відводяться певні частоти, присвоюються позивні.

Читайте також: Кінець «Зорепада», або як на Харківщині 50 років тому з радіобешкетниками боролися

Проте знаходяться, як бачимо, люди, котрі обирають інший шлях, вважаючи, що закон для них не писаний. Захотів – виготовив передавач, забажалось – вийшов у ефір. Так діяли водій автобуса з Дергачів М. Бесєда, учні К. Голуб з Лозової, В. Торяник з Орджонікідзевського району, кіномеханік М. Марченко із Змієва, студент політехнічного інституту Ю. Гриценко та інші.

Трапляється, людина оступиться. Досить такого своєчасно зупинити, і він зрозуміє свою вину, виправиться. Та зустрічаються злісні порушники, на­приклад, В. Науменко, що мешкає у Мерефі. Йому 21 рік, ніде не працює. Займається радіохуліганством. Його спіймали, попередили. Науменко запевнив, що облишить неподобства, але не додержав слова. От і потрапив на лаву підсудних.

Такими ж «героями» виявилися Г. Хочомлянський з Руської Лозової (позивний «Ватикан») і Л. Яровий з Дергачів (позивний «Кардинал»). Вони теж одержать по заслугах.

Дії хуліганів можуть привести до тяжких наслідків, бо вони утворюють перешкоди службовому радіозв’язку. Відомі випадки, коли через них до тяжко хворого не вдалося своєчасно викликати швидку допомогу.

Або інший приклад. На аеродромі в складних метеорологічних умовах наземна служба наведення деякий час не могла посадити літак, бо на робочій хвилі пілотів розважався радіохуліган. Ось чому хуліганам ефіру треба оголосити рішучу боротьбу. Велику роль у цьому мають відіграти комітети ДТСААФ, вчителі, радіолюбителі. Підпис - В. Лазько, начальник обласного радіоклубу ДТСААФ