Наш Держпром: поруч з Версалем і Альгамброю
Якщо Держпром буде внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, то він опиниться «у компанії» видатних будівель усього світу, таких як Нотр-Дам у Франції, Стоунхендж в Англії або Софія Київська в Україні. Але шлях до списку світових шедеврів для Держпрому виявився непростим.
Фото Аліни Меньшової
Від жебрака до денді
На краю найбільшої в Україні площі привільно розкинувся сріблясто-сірий велетень-красень, сучасний Держпром. З гордовитою легкістю він підносить угору свої корпуси, лоскоче небо телевізійною вежею, підноситься над людьми й машинами своїми прольотами-переходами. Він причепурився перед ювілеєм: ремонт фасадів практично завершено. На зміну старій, темно-сірій, практично чорній і брудній «шубі» прийшло витончене світле легке «вбрання». Елегантним денді, а не немічним дідом вступає Держпром у свій 91-й рік від дня народження. Про те, яких зусиль, нервів і хитрощів це коштувало, згадує директор ОК ВЕП «Держпром» Микола Чехунов.
– Держпром як після війни відновили, так більше ніяких ремонтів тут не було. 30 років тому він являв собою майже чорну брилу, на якій місцями обвалилася штукатурка; частина вікон була розбитою, дах протікав, територія навколо – не доглянута. Перше, що ми зробили, – створили спеціальну комісію, до якої увійшли фахівці – видатні українські вчені, архітектори, будівельники, проектувальники – і провели обстеження, у результаті якого було створено техніко-економічне обґрунтування з реставрації Держпрому. Була маса питань і проблем: як робити, якими матеріалами. Наприклад, штукатурка для фасадів: додати слюдяну крихту, як колись, не вдалося – вона збивалася у грудки при перемішуванні. Але було розроблено нову суміш, щоб вигляд Держпрому був максимально близьким до того вигляду, який він мав у 1928 році. Головний фасад було зроблено до 350-річчя Харкова у 2004 році, а на сьогодні з фасадів нам залишилося дати лад тільки переходам.
Микола Чехунов став «начальником Держпрому» у 2000 році. І про Держпром з усіма його проблемами, бідами й перемогами знає як ніхто інший.
– Розуміння того, що це унікальна пам’ятка архітектури, навіть у Києві серед спеціалістів, було далеко не в усіх. Я збирав матеріали з архівів, газетні вирізки, старі фотографії, розповідав про Анрі Барбюса та Драйзера, що захоплювалися цією спорудою, стукав у всі двері, переконував і доводив, що це унікальна будівля, і її потрібно реставрувати. Ми провели дві великі міжнародні архітектурні конференції, зробили зі студентами університету будівництва ретельне обстеження будинку. До речі, це остаточно розвінчало міф про те, що в Держпромі було встановлено пластикові вікна – так, дійсно, вони зроблені як склопакет, але вони дерев’яні і повністю відповідають тим, які були раніше.
Приведення будівлі у відповідність до її первісного вигляду – завдання важливе, складне і необхідне. Держпром, який включено в усі найбільші архітектурні енциклопедії світу як шедевр конструктивізму, до недавнього часу мав статус усього лише пам’ятки архітектури місцевого значення.
Фото Аліни Меньшової
Тільки навесні минулого року були подані документи на присвоєння йому статусу пам’ятки національного значення; у січні цього року його було включено в цей список. А в травні будівлю Держпрому було внесено до попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це означає не тільки престиж і допомогу ЮНЕСКО в подальшому догляді і реставрації будівлі, а й колосальну відповідальність.
– До нас висувають дуже високі вимоги і щодо проектної документації, і щодо якості робіт. Нас дуже підтримала Харківська обласна держадміністрація. До кінця цього року разом з Департаментом архітектури ми повинні підготувати остаточний пакет документів для включення Держпрому у список ЮНЕСКО. Вважаю, що це станеться в наступному, 2019, році. Мушу сказати, що це ще більше підвищить вимоги до догляду за Держпромом і додасть складнощів у наше життя, але ми до цього готові.
Зберігаючи минуле
Микола Чехунов упевнений: усі 220 працівників Держпрому зроблять усе можливе, щоб зберегти Держпром у максимально близькому до «рідного» вигляді. Запорука цього – спадкоємність: люди швидко розуміють, що працюють в унікальній будівлі, пишаються нею і збирають буквально по крихтах те, що вдається. У Держпромі є музей, і його експонати – це не тільки 90-річної давності клямки і знамениті мідні ручки довоєнного Держпрому, а й інструменти будівельників, фотографії і навіть знаряддя праці «мешканців Держпрому» – арифмометр і друкарська машинка. Але й будівля сама із себе – музей.
Ті самі рейки та котел. Фото Аліни Меньшової
– У нас у підвалі зберігся один з шести котлів того часу, коли наша будівля опалювалася вугіллям. Є і вузькоколійка з поворотним кругом (так-так, у підвалі!), якою підвозили вугілля у вагонетках просто до котлів. Збереглися люки, куди засипали вугілля. З 12 ліфтів 7 – це ровесники Держпрому, вони вже 90 років возять відвідувачів. Дерев’яна обшивка кабін, звичайно, була відновлена після війни, під час реконструкції Держпрому, але вона нічим не відрізняється від попередньої. Як і колись, там працюють ліфтери. Нові п’ять (ну, звичайно, відносно нові), угорського виробництва, було поставлено в 1969 році, вони обслуговують відвідувачів до 5–6 поверху.
Один з раритетних ліфтів зараз зберігається в музеї Держпрому. Фото Аліни Меньшової
До ювілею Держпрому нам зробили шикарний подарунок, привезли з Німеччини новий ліфт з червоного дерева – точну копію старого, але він може працювати і з ліфтером, і автоматично; ми його встановили в 4-му під’їзді. Дерев’яні перила ми теж відновлюємо аналогічно старим, щоправда, повоєнним. У вестибюлі 2-го під’їзду спільно зі спеціалістами будівельного університету відновили в первісному вигляді колони. У нас працюють старі сміттєпроводи, стара система подачі води (її рано-вранці закачують у спеціальні резервуари на верхніх поверхах 4-го і 6-го під’їздів, і вона під власним тиском розподіляється по будівлі), причому Держпром на «своїй» воді може автономно існувати добу. Електрику ми отримуємо від двох підстанцій. Ми самі підігріваємо воду для опалення, щоб підтримати потрібну температуру. Звичайно, нам є над чим працювати. Сьогодні техніка споживає дедалі більше електроенергії, на порядку денному – енергозберігаючі системи і технології, які потрібно впроваджувати так, щоб не зашкодити нашому унікальному будинку.
Завдяки співпраці з фахівцями з ХДТУБА в Держпромі розроблено «туристичну стежку»: тут у недалекому майбутньому збираються проводити екскурсії. Однак, попри всі новації, тут і далі дотримуються того принципу, який було закладено 90 років тому: Держпром – це палац для праці, тут має бути зручно, і людина може отримати все, що їй потрібно, не виходячи за його межі. Як і 90 років тому, тут працюють дві столові, є перукарня і косметичний салон, музей і художня галерея, конференц-зали та три банки, і навіть – газетний кіоск. Щодня через дверівертушки Держпрому проходять кілька тисяч відвідувачів, уранці до нього поспішають близько 3 тисяч працівників установ і відомств.
Харківський Держпром «ступив» з площі Свободи у «велике» кіно: тільки за останні 15 років він «знявся» як мінімум у чотирьох художніх фільмах. Та й самому Держпрому присвячують документальні фільми і наші, і зарубіжні кінематографісти. Напередодні свого ювілею він почувається як обласканий увагою, повагою і пошаною ветеран, але при цьому він молодий духом, бадьорий, веселий і енергійний. Будівля зі скла та бетону, яка втілила мрію покоління 20-х років минулого століття, упевнено дивиться в майбутнє – їй судилося довге й повноцінне життя.
Що означає бути в списку ЮНЕСКО
Для включення до Списку Всесвітньої спадщини об’єкт має відповідати хоча б одному з десяти критеріїв, наприклад, бути твором творчого генія людини; відбивати важливість взаємозв’язку людських цінностей, існуючих протягом певного періоду часу або в межах певної культурної царини, і розвитку архітектури або технології, монументального мистецтва, містобудування або ландшафтного планування; бути унікальним або, щонайменше, винятковим свідченням культурної традиції або цивілізації, яка існує або зниклої, або являти собою видатний зразок типу будови, архітектурного або технологічного ансамблю або ландшафту, що ілюструє важливий етап (етапи) в історії людства.
Головна мета списку – зробити відомими і захистити об’єкти, які до нього входять. Включення в такий список підвищує престиж територій і керуючих ними установ, сприяє розвитку туризму, і – забезпечує пріоритетність у залученні фінансових коштів у першу чергу з Фонду всесвітньої спадщини.
Читайте також: http://www.slk.kh.ua/multimedia/istoriya/xronograf-sk/nash-derzhprom-istoriya-ta-ridkisni-foto-budivnictva.html, http://www.slk.kh.ua/multimedia/istoriya/xronograf-sk/nash-derzhprom-yakim-mig-buti-simvol-xarkova.html
Більше фото тут: http://www.slk.kh.ua/multimedia/gallery/tayemnici-derzhproma.html, http://www.slk.kh.ua/multimedia/gallery/derzhprom.html
