Історія кохання: незрівнянна Іда
Мета і засоби
Її звали Іда Рубінштейн. В цьому імені вмістилося все: багатство і бідність; слава і марнославство; краса і потворність; талант і бездарність; любов і смерть. Єврейка з біблійним обличчям і худим, витягнутим і нібито зламаним тілом. Донька харківського банкіра-мільйонника, зірка «Російських сезонів» у Парижі, одна з найбільш ексцентричних актрис 20 століття, муза знаменитих художників Сєрова і Бакста і не менш знаменитого письменника Габріеле де Аннунціо, для публіки вона була жінкою-загадкою. «Міфічна істота», «обличчя епохи», «сама гординя» – так відгукувалися про неї ті, хто її знав, а журналісти, захлинаючись, описували то її сафарі на левів в Африці, то переліт через Альпи на аероплані, то полювання на оленів в Норвегії. Що з її розповідей було правдою, а що вигадкою – нікого не цікавило.
Фото: b1.culture.ru
Іда Рубінштейн в театральному костюмі
Містифікуючи шанувальників, вона представлялася то як Лідія, то як Аделаїда, і не любила розповідати про місце і час свого народження. Лише через багато років у метричній книзі харківської синагоги була знайдена наступна запис: 21 вересня (3 жовтня за новим стилем) 1883 року у потомственого почесного громадянина Харкова Леона Романовича Рубінштейна та його дружини Ернестіни Ісааківни народилася дочка Іда. Дід Іди, Рувим (Роман) Осипович Рубінштейн сколотив величезні статки на торгівлі цінними паперами і заснував відомий банкірський дім «Роман Рубінштейн і сини». Сини – Леон (Лев) і Адольф – примножили батьківські капітали, зайнявшись крупною торгівлею цукром. Їм же належали кілька банків, цукрові заводи, пивоварний завод «Нова Баварія». Іда успадкувала всі кращі якості Рубінштейнів – хватку, натиск, енергію і волю до перемоги. Мати Іди померла, коли дівчинка була зовсім маленькою; у дев’ять років вона залишилася круглою сиротою. Спадкоємиця величезних статків, Іда виховувалася у тітки в Петербурзі і отримала блискучу домашню освіту. Вона досконало знала чотири європейські мови, брала уроки танців, декламації та драматичного мистецтва у кращих столичних вчителів. Зрештою вона вирішила, що буде актрисою. Рубінштейни були в шоці: в ті часи благопристойні буржуа, та ще й ортодоксальні євреї не бачили різниці між актрисою і куртизанкою. Іду оголосили неосудною і помістили в клініку для душевнохворих. Вона зрозуміла, що єдиний спосіб здобути свободу – бути слухняною і вийти заміж, що і зробила. Її обранцем став двоюрідний брат, син тітки, що її опікувалася нею. Відсвяткували весілля, молоді поїхали у весільну подорож, з якої повернулися поодинці. Розлучення було оформлений так само швидко, як і шлюб, і Іда нарешті знайшла можливість робити все, що їй заманеться, бо гроші для цього у неї були.
Фото: b1.culture.ru
У балетному класі під час відпочинку
«Бездарно гола»
У 1907 році жителі Петербурга щодня біля театру Комісаржевської могли спостерігати одну й ту саму картину: в один і той же час підкочувала розкішна карета, з неї виходила висока, фантастично розкішно одягнена молода жінка з обличчям, на якому, як на штукатурці, були намальовані, як стріли, синьо-чорні брови і червоно-коралові губи. Вона мовчки входила в театр і за кілька годин так само мовчки виходила. Театр ставив скандально відому п’єсу Уайльда «Саломея», і Іді там було відведено головну роль. Але п’єсу було визнано аморальною, і її постановку заборонили. Тоді Іда зважилася на соло – вона виступила перед публікою з фрагментом вистави – «Танець семи покривал». Балетмейстер Михайло Фокін спочатку поставився до цієї ідеї скептично: Доросла дівчина без спеціальної балетної підготовки – і дуже складний танцювальний номер. Але Іда вміла переконувати, і після довгих місяців репетицій публіка була приголомшена небаченим видовищем: Іда танцювала, скидаючи одне за одним всі сім покривал – і в підсумку на ній залишалися лише великі, в кілька рядів, намиста... Критика билася в захваті. Щоправда, Станіславський ображено зауважив: «Більш голої і бездарно голої я не бачив» – може, тому, що Іда не погодилася працювати у нього.
Фото: b1.culture.ru
Іда Рубінштейн - Клеопатра
Іда Рубінштейн була першою, хто вніс у балет таку явну еротику, а не просто наготу. Це був початок слави. Іда разом з іншими зірками російського балету бере участь в «Російських сезонах» Дягілєва в Парижі. Вона дебютує в ролі Клеопатри. У блакитній перуці і чудовому єгипетському костюмі, який більше відкриває тіло, ніж приховує, Іда з першого моменту привертала до себе основну увагу і не відпускала глядача до кінця. Найбільше вражала сцена спокушання: Клеопатра на очах у глядачів впадала в любовний екстаз, і тільки в кульмінаційний момент ложе коханців накривали напівпрозорою тканиною.
Фото: wikimedia.org
Іда Рубінштейн у театральному костюмі
Її ім’я було на вустах у всього Парижа, її обличчя красувалося в усіх газетах, на цукеркових коробках і рекламних плакатах. Іда більше ніколи не поверталася до Росії – тепер Париж став її домом. Вона купила величезний особняк з великим садом. У саду були викладені блакитною мозаїкою стежки і фантастичні квітники, в яких гуляли павичі і пантера – казали, що ця пантера ночами охороняє спальню господині.
Фото: wikimedia.org
Вдома, в Парижі
Самотність утрьох
Здавалося б, у розкомплексованої красуні не повинно було бути проблеми у виборі супутника. Проте Іда після розлучення з чоловіком довго залишалася одна. До неї намагалися залицятися представники і художньої богеми, і французької знаті. Валентин Сєров взявся писати її портрет; вона позувала йому оголена, з перснями на пальцях ніг, як стародавня іудейська цариця. А художник, який обожнював модель, одягав полотняну чорну сорочку – як казали очевидці, щоб упокорити плоть.
Фото: b1.culture.ru
Портрет Іди работи Валентина Сєрова
Багаторічна любов до неї Льва Бакста – театрального художника, який оформив Іді не один спектакль – так і залишилася суто платонічним почуттям. Складалося враження, що Іда Рубінштейн взагалі не здатна на почуття любові. Весь світ зосередився для неї на ній самій. Вона відчувала свою красу як коштовний діамант, який вимагав чудової оправи. Такою оправою Іда Рубінштейн вважала сцену. І неважливо, що у неї був глухий невиразний голос, що вона як танцівниця була відверто слабкою і красиво виглядала лише в ефектних статичних позах – у неї були гроші, і цим усе сказано.
Фото: livejournal.com
Іда Рубінштейн у ролі Федри
Вона могла дозволити собі замовити Ігорю Стравінському цілий балет «Поцілунок феї», а Морісу Равелю музику для свого танцю, і він написав свій знаменитий «Болеро». Вона танцювала його на величезному столі; за нею в танці слідували 18 молодих танцівниць, а навколо тіснилися збуджені чоловіки. А в житті вона залишалася одна: у неї не було не лише більш-менш постійних коханців, але навіть швидкоплинних зв’язків, які вважалися нормою для тодішньої богеми. На всі незрозумілі запитання Іда відповідала: «Я не можу йти поруч з ким би то не було. Я можу йти тільки одна». Вона зрадила цьому принципу, коли зустріла людину, за якою закріпилася слава найскандальнішого письменника Європи – Габріеле д’Аннунціо. Письменник і актриса почали жити разом. Але незабаром до них приєдналася відома діячка феміністичного руху, художниця Ромейн Брукс, яка закохалася спочатку в Іду, а потім і в Габріеле. Вони всюди з’являлися втрьох – в середині юнакоподібна Брукс, з одного боку – неймовірно жіночна, у фантастичному вбранні Іда, з іншого – мужній красень Габріеле. Трикутник розпався, коли Ромейн Брукс закохалася в письменницю Наталі Берні, а Іда втомилася від постійних зрад і постійних ревнощів д’Аннунціо. Вона знову залишилася одна.
Фото: belcanto.ru
Портрет Іди работи Ромейн Брукс
Сестра милосердя
Сценічна зірка Іди Рубінштейн закотилася в 1935 році. Їй було тоді 52 роки. Своє добро Іда на той час давно втратила – воно залишилося в радянській Росії. Позаду були і гучний успіх, і гіркі провали. Але поруч був чоловік – надійний, як сталь, і ніжний, як легкий весняний вітер. Сер Уолтер Гіннес – барон, британський мільйонер, блакитноокий блондин, спортсмен, меценат, колекціонер і тонкий поціновувач яхт, мавп і жінок (саме його предок створив знамениту «Книгу рекордів»). Закінчив Ітон, хоробро воював в першу світову, був поранений, займався політикою і навіть, отримавши баронський титул, очолював деякий час палату лордів. Він був підкорений Ідою назавжди. Сер Гіннес був одружений, але не приховував ні свого почуття, ні потім – свій зв’язок з Ідою: вони разом з’являлися на світських раутах і багато хто був упевнений, що Іда є мадам Гіннес. Він підтримував всі її театральні починання фінансово і морально, а в 1939 році, коли Іда змушена була втекти з окупованої Німеччиною Франції, він врятував її не тільки від злиднів, а й від життєвої порожнечі. Гіннес відкриває приватний госпіталь, де Іда працює простий медсестрою. Але в 1944 році доля не пошкодувала її і завдала жорстокого удару, віднявши того єдиного, кого вона любила. Британський міністр у справах Близького Сходу, Уолтер Гіннес був зобов’язаний забезпечити відправку на судні групи євреїв, які втекли від нацизму в Палестину. Але фашистська торпеда потрапила в ціль, знищивши всіх, хто був на борту – майже 800 чоловік! Єврейські бойовики засудили Гіннеса до розстрілу. Вирок було виконано: в листопаді 1944 року по дорозі з роботи додому Гіннеса було застрелено.
Фото: sotvori-sebia-sam.ru
У госпіталі під час Першої світової війни
Зазнавши страшної душевної трагедії, уже немолода Іда залишилася зовсім одна. Після закінчення війни вона повернулася до Франції. Прийнявши католицтво, Іда змогла пережити своє горе. Париж – місто колишніх тріумфів – зустрів її байдуже, і вона оселилася на Французькій Рив’єрі, в містечку Ванс, де купила невеличкий особняк. Там вона і прожила до кінця свого життя – тихо, скромно, практично ні з ким не спілкуючись. Іда Рубінштейн померла в 1960 році. На її могилі – скромна плита з двома літерами: IR.
