Ілля Слатін: той, хто приніс у Харків музичну освіту
Сім’я потомного почесного громадянина Іллі Слатіна жила в невеликому містечку на півдні Росії – в Бєлгороді. Коли в родині народився син, його назвали так само, як і батька, – Іллею. Хлопчик з дитинства виявляв схильність до музики; азам музичної грамоти його вчила нянька – колишня кріпачка, проста, але дуже музикальна жінка. У дев’ять років він уже непогано грав на фортепіано. Коли хлопчику виповнилося 10 років, батьки привезли його до Харкова і віддали в пансіон Сливицького: там давали і загальну, і музичну освіту. Щоправда, сам Слатін пізніше говорив, що не зустрів у той час гідного вчителя музики і тому критично оцінював роки, проведені в приватному пансіоні. У своєму бажанні стати музикантом Слатін остаточно ствердився після того, як потрапив на концерт піаніста-віртуоза Олександра Дрейшока, який приїхав до Харкова на гастролі.
У 18 років Ілля Слатін їде в Петербург і вступає до тільки-но відкритої консерваторії – у клас того самого Олександра Дрейшока, який так вразив юного Слатіна своєю грою. Юнаку залишалося всього два місяці до закінчення консерваторії, коли його наставник раптово помер. Молодий піаніст кидає навчання і їде за кордон – він вирішив завершити освіту там. У Берліні він бере уроки у відомого піаніста Теодора Куллака і вивчає теорію музики під керівництвом професора Ріхарда Вюрста. Його все більше захоплює диригування; поступово він доходить думки залишити кар’єру піаніста і стати диригентом.
Через два роки після від’їзду за кордон у Празі та Відні пройшли концерти Іллі Слатіна як диригента, а 9 березня 1871 року в Дрездені відбувся концерт, який став подією в музичному світі. Оркестр під управлінням Іллі Слатіна виконував твори тільки російських композиторів – Глінки, Даргомижського і Рубінштейна. Відомий дрезденський критик Людвіг Хартман після цього концерту відгукнувся про Слатіна як про «безсумнівно обдарованого диригента».
Ілля Слатін – диригент (1880 рік). Фото: wikipedia.org
Дрезден – Петербург – Харків
Повернувшись до Петербурга, Ілля Слатін прийшов з візитом до керівника своєї альма матер – директора консерваторії Антона Рубінштейна, який був засновником Імператорського російського музичного товариства (ІРМТ) і «хворів» справою поширення музичної культури та музичної грамотності. Антон Рубінштейн попросив молодого маестро з’їздити в місто, знайоме тому з дитинства – у Харків: там у 1863 році відкрилося відділення ІРМТ, але проіснувало всього кілька років. Слатіну належало дізнатися, чи можливо реанімувати діяльність музичного товариства в Харкові. Ілля Слатін не думав, що Харків стане «його» містом до кінця життя.
Приїхавши в місто свого дитинства і отроцтва, Ілля познайомився з дружиною губернатора Дмитра Кропоткіна, княгинею Ольгою Олександрівною, яка підтримала ідею відновлення Харківського відділення ІРМТ і переконала в цьому «батьків» міста. Уже в кінці травня все того самого 1871 року харківська філія ІРМТ була відкрита. Головою його стала княгиня Кропоткіна, а Ілля Слатін – одним з директорів, і одночасно – завідуючим музичною частиною і директором класів. Увійшли в нього спочатку 20 дійсних членів, що зобов’язалися вносити по 100 рублів на рік, і 137 членів-просвітників, які погодилися робити внесок у розмірі 10 рублів на рік.
Від класів до училища
Менше ніж через півроку, в жовтні 1871 року, відбулося відкриття «музичних класів» – до того ж з усіх спеціальностей, а далі музичні події в рамках ІРМТ повторювалися із завидною регулярністю; в листопаді пройшов перший концерт камерної музики, в грудні – перший симфонічний, на якому за диригентським пультом стояв Ілля Слатін. До кінця року відбулися ще 4 симфонічні концерти.
Через рік кількість учнів сягнула до 254 чоловік, з яких 121 навчався в класах елементарної теорії і хорового співу. Спочатку для викладання були залучені місцеві педагоги, а потім Слатін почав запрошувати зірок виконавської і педагогічної майстерності. У 1873 році до Харкова за рекомендацією піаніста-віртуоза, брата Антона Рубінштейна Миколи приїхала солістка Маріїнки та Большого театру Ксенія Прохорова-Мауреллі; вона майже 20 років викладала в Харкові спів соло.
А восени 1883 року відбулася, нарешті, подія, яка забрала у Слатіна багато сил і нервів: класи були перетворені на музичне училище, де разом з музичною освітою викладали і загальноосвітні предмети. Гордістю був клас духових дерев’яних інструментів – до цього в російських оркестрах на них грали іноземці.
Як викладачів насамперед брали випускників Московської та Петербурзької консерваторій, а якщо не вистачало кадрів – брали іноземців, випускників Празької і Амстердамської консерваторій.
Звичайно, і класи, а тим паче – училище – потребували значних коштів. Спочатку влада виявила певний ентузіазм, але потім її інтерес до цього поступово «погас».
Іллі Слатіну, щоб добути гроші, довелося виявити весь свій адміністративний талант і дипломатичну гнучкість. Невеликі суми надходили з головної дирекції Російського музичного товариства. Щорічна допомога від Харківської міської думи становила тисячу рублів (з 1896 року – три тисячі). Коли класи були перетворені на училище, Міністерство внутрішніх справ призначило допомогу в 5000 рублів. Були також членські внески учасників Відділення і плата за навчання від учнів. Значна допомога приходила від меценатів.
Не раз Ілля Слатін організовував концерти видатних російських музикантів у Харкові; найчастіше вони концертували безкоштовно, а збори йшли на користь Харківського відділення РМТ. Музиканти із задоволенням приїжджали до Харкова – вони знали, що тут їх чекає спокушена публіка. Танєєв, Рахманінов, Іпполітов-Іванов, Рубінштейн і, нарешті, сам Чайковський – приїжджали до Харкова на запрошення Слатіна.
Петро Чайковський з членами дирекції Харківського відділення ІРМТ (1893 рік). Фото: ru.calameo.com
На початку 90-х років XIX століття на кошти меценатів Харитоненків і Кірєєва для музичного училища було куплено будинок на розі Катеринославської (Полтавський шлях) і Ярославської вулиць. Там же розмістилося і правління Харківського музичного товариства.
Будинок на колишній Катеринославській, 30 (нині – Полтавський шлях), де розмістилось музичне училище. Фото: ru.calameo.com
Майже півстоліття беззмінним директором музичного училища був Ілля Слатін. У травні 1917 року на базі училища було відкрито консерваторію, і її першим ректором, звісно, теж був Ілля Ілліч – але недовго: всього три роки. З новим керівництвом і країни, і міста Ілля Ілліч не знайшов спільної мови. Він давав приватні уроки і помер у Харкові в 1931 році – у своєму будиночку на Пушкінській, 55, де жив з дружиною Серафимою Василівною з 1887 року.
Родина Слатіних, 1917 рік. Фото: ru.calameo.com
В тому самому, де у нього народилися і виросли три сини-музиканти (в роки революції вони виїхали з країни), де у нього гостювали Чайковський і Рубінштейн, Рахманінов і Танєєв. У тому самому будинку, який перетворився зараз на чергову харківську «заброшку».
Будинок, в якому жив Ілля Слатін (2000-ті роки). Фото зі сторінки Facebook Харків: люди, події, дати.
Читайте також: Як уродженець Вовчанщини став найвідомішим драматургом країни