Український «лівша», що провів караван верблюдів крізь вушко голки
У музейному комплексі на території Києво-Печерської лаври в нього цілий «персональний музей» – постійно діюча виставка мікромініатюри. Його роботами захоплювалися Хрущов і Горбачов, Картер і Ніксон, Ярузельський і Валенса, президенти, королі і прем’єр-міністри багатьох країн світу.
Фото: Урядовий Кур'єр
Це він провів караван верблюдів крізь вушко голки, на зріз людської волосини встановив шахову дошку з фігурами, а в саму людську волосину, посвердлену й відполіровану до прозорості, помістив золоту троянду. А ще він – незалежний історик, який досліджує проблеми тоталітарних суспільств, і організатор документальної виставки, присвяченої комуністичному терору, автор усіх архівних текстових добірок на київському «Меморіалі пам’яті жертв голодоморів в Україні» та чудовий поет.
Микола Сядристий народився 1 вересня 1937 року на Куп’янщині, у селі Колісниківка. Навчався в Харківському художньому училищі, а потім – у Харківському сільгоспінституті ім. В. В. Докучаєва. Замолоду займався спортом: отримав звання майстер спорту СРСР і став абсолютним чемпіоном України з підводного плавання. Працював агрономом на Закарпатті та інженером в інституті системи Академії наук України.
Створенням мікромініатюр захопився ще навчаючись у виші: почалося все зі спору в студентському гуртожитку, чи можна написати фразу на людській волосині? На заняттях з біології Сядристий почав розглядати волосинки під мікроскопом і примірювався, чим це можна зробити. Студент перепробував багато й нарешті зупинився на мікрорізці з гострого кристала абразиву.
Кілька місяців пішло на те, щоб, дивлячись у мікроскоп, навчитися писати на волосині. І ось напередодні 1960 року після напружених зусиль на волосині товщиною 90 мікрон на його довжину з’явилося привітання з Новим роком, а надпис «Миру – мир!» вмістилися навіть на її зрізі. Наступним «об’єктом» творчості стала блоха, причому її майстрові-початківцю подарували біологи з кафедри паразитології, попередньо обробивши у спирті й висушивши. Підкови для блохи, вдесятеро тонші за людську волосину, Сядристий виготовив з чистої міді.
Фото: http://karpatnews.in.ua
Відтоді сплинуло без малого 60 років. Наш земляк Микола Сядристий – головний Лівша світу. Саме завдяки його творчості у світові словники потрапило слово «мікромініатюра». А сам автор каже, що створює свої шедеври між двома ударами серця – настільки тонким і точним має бути кожний рух.
А взяти «Кобзар» Тараса Шевченка у виконанні Сядристого: книжка може легко пройти крізь вушко голки, у ній 12 сторінок, і на кожній рівно, чітко, без жодного переносу написано по вісім віршованих рядків. Є навіть ілюстрації: портрет поета і копія одного з його малюнків. Аркуші з найтоншої плівки зшиті павутинкою. Обкладинку зроблено з пелюстки безсмертника і прикрашено золотими накладками. Зрозуміло, читати таку надмініатюрну книжку можна лише за допомогою мікроскопа, а перегортати сторінки доводиться загостреною волосинкою. На її виготовлення у майстра пішло чотири місяці кропіткої праці.
Фото: Vivat Library
Важко уявити працюючий електромоторчик розміром у 1000 разів менше від макового зерна! Але ще більше дивує розмір золотого замочка – в одному кубічному міліметрі можна помістити 50 тисяч таких замків! Але в невидимому простим оком замочку розміром з порошинку є і запірний механізм, і мікроскопічний ключик.
Усе, що робить Майстер, не тільки демонструє його особисті здібності, а й розширює уявлення про людські можливості взагалі і про ті всесвіти, які таяться в мікрокосмі.
Інна Можейко
