Як Мстислав Ростропович ділився своїми творчими секретами з харків’янами

Чи знаєте ви, як відомий музикант Мстислав Ростропович став диригентом? Про цей факт зі свого життя Мстислав Ростропович розповів на творчій зустрічі з харків’янами 50 років тому. В газеті «Соціалістична Харківщина» у № 51 від 14 березня під назвою «Мстислав Ростропович розповідає» був опублікований детальний звіт про цю зустріч, з якого сьогодні можна дізнатися про цікаві факти з життя маестро та потрапити до його творчої майстерні.

«Нинішнє свято культури – фестиваль мистецтв народів Радянського Союзу – має свої особливості: учасники фестивалю виступають і в районах області, їх спілкування з глядачами не обмежується концертами. Майже всі колективи і солісти, що приїздять до нас з різних республік, провадитимуть творчі зустрічі. Наскільки це цікаво і корисно, свідчить зустріч працівників театрів і студентів мистецьких вузів Харкова з видатним музикантом, лауреатом Ленінської премії, народним артистом СРСР М. Ростроповичем, який розпочав у Харкові фестиваль мистецтв.

Про життя видатного музиканта читайте тут: Мстислав Ростропович і Галина Вишневська: два генії, яких об’єднала любов 

М. Ростроповича – віртуозного віолончеліста – знають всі, хто хоч трохи цікавиться музикою. Та не всі, мабуть, знають, який він чудовий оповідач.

– Я щасливий тим, – говорить Мстислав Леопольдович, – що мав можливість близько знати і вчитися у таких видатних людей, як Прокоф’єв і Шостакович, Чаплін і Фейхтвангер, Бріттен і Стравінський. Осягнення їх людської суті – безкінечний процес духовного збагачення.

Але, як усякого справжнього художника, М. Ростроповича приваблюють не тільки особи виключні, а й звичайні, бо кожна людина – це немов прочитана книга, незіграна партитура, що таїть в собі багато цікавого і несподіваного. І кожен мистецький твір – це втілення думок, почуттів автора. Що хотів сказати композитор музичною фразою і як, якими засобами донести його задум до слухачів, як розкрити красу музики, залучити до неї інших – ось що непокоїть музиканта, коли він сідає за інструмент. «У мене втомлюється голова, а не руки, – поясняє цю думку М. Ростропович. – На жаль, на уроках з студентами я часто помічаю, що в них стомлюються руки, а голова лишається чистенькою і прозорою, не переобтяженою думкою.

Ростропович-диригент – це нова незвичайна грань не тільки таланту, а й багатої людської натури музиканта. Якось Мстислав Леопольдович слухав у Великому театрі «Євгенія Онєгіна». Додому повернувся засмученим: прекрасний оркестр, чудові голоси солістів, а того трепетного, ліричного, навіть інтимного, що лежить в основі опери, немає. Взяв партитуру Чайковського і почав читати її. Крізь нашарування штампів, якими обросли неповторні музика і вірші «Євгенія Онєгіна», відчув живе биття почуттів і пристрастей. І виникло непереборне бажання самому стати за диригентський пульт, наново, немов вперше, прочитати оперу. Сам запропонував свої послуги дирекції Великого театру. Невдовзі почалися репетиції. Для М. Ростроповича настали щасливі дні: поступово зникали люди-схеми, що рухалися на сцені замість живих героїв, діалоги виповнилися змістом, музика і слово – думкою. Два роки тому відбулася прем’єра. 35 разів диригував Ростропович оперою. З них п’ять разів у Франції, де «Євгенія Онєгіна» раніше не приймали. Великою нагородою для музиканта було визнання однією з паризьких газет, яка писала, що французи відкрили для себе нову сторінку Чайковського.

– Якими б позитивними не були відгуки на мої виступи, я завжди знаю, як можна зробити виконання кожного твору кращим, – розкриває М. Ростропович свою творчу лабораторію. Я ще не вмію цього зробити, але знаю, як цього досягти. В цьому невичерпний резерв самовдосконалення.

Музикант. Вихователь молоді. Диригент. Акомпаніатор на роялі своїй дружині – талановитій співачці Г. Вишневській, нарешті, завзятий автомобіліст М. Ростропович об’їздив з концертами всю земну кулю. Прокреслити маршрут його гастролей хоча б до кінця нинішнього року неможливо. І скрізь його віолончель підкорятиме слухачів, людей різних національностей, скрізь він представлятиме велике мистецтво».* Підпис: О. Гланц, фото П. Омельяненка.

* Надається зі скороченням

Читайте також: Як Леонід Утьосов харківського коменданта заарештував