Як німці та чехи на Харківщині гостювали

05.10.2019 11:00 Хронограф
Колаж Бріани Янковської Колаж Бріани Янковської

Міжнародні візити та зв`язки області півстоліття тому.

Чи ви знали, що вишиванки харківських майстринь півстоліття тому експортувались не тільки до Канади, що зрозуміло, адже там велика українська діаспора, але й до Японії? Що німці (зрозуміло, «східні») були в захваті від села Сніжків на Валківщині? А ось показово теплий прийом чехів та словаків мав свій прихований сенс – адже всього рік тому радянські танки «наводили лад» у братській Чехословаччині.

№ 188 від 23 вересня 1969 року

Харківська хроніка

В Японію з Харківської фабрики художніх виробів «Україна» за замовленням фірми «Мицук» відправлено 200 жіночих блузок, гаптованих українським національним орнаментом. 150 таких же маркізетових блузок надіслано з Харкова до Канади. Лише цього року 26 нових поетичних малюнків для вишивок створила бригада майстрів, очолювана художником Аллою Корзун.

№ 191 від 27 вересня 1969 року

Німецькі друзі в гостях у колгоспників

Кілька днів гостювала у нас делегація Центрального правління Товариства дружби НДР – СРСР. Гості познайомилися з крупним промисловим підприємством Харкова – електромеханічним заводом, відвідали один з найстаріших колгоспів області «Більшовик» Валківського району. Голова колгоспу А. І. Попов розповів про історію артілі, як вона створювалась і розвивалась. Тепер це одне з найкрупніших господарств області, де систематично виконуються державні плани продажу сільськогосподарської продукції. Особливо враження справило на гостей те, як заможно живуть колгоспники, сподобались їм колгоспні новобудови. Побували гості і в колгоспному саду. Їх там господарі почастували смачними яблуками.

Фото з архіву газети "Соціалістична Харківщина".

Керівник делегації Ірена Келер щиро подякувала колгоспникам за теплий прийом, побажала їм дальших успіхів у роботі. Вона відзначила, що за час перебування в Харкові члени делегації познайомилися з чудовими людьми, відчули гостинність радянських людей. Вони увезуть з собою на батьківщину найтепліші спогади про наше місто і наших трудівників. Вчора німецькі друзі виїхали з Харкова до Києва.

Л. Маєвська, викладач ХДУ, секретар правління Харківського відділення Товариства радянсько-німецької дружби

№ 191 від 27 вересня 1969 року

Зустріч в селі Соколово*

Село Соколово Зміївського району. Воно широко відоме не лише в нашій країні, а й у Чехословаччині. В котрий же раз сюди приїздять посланці братньої Чехословаччини. І завжди хвилюючі, теплі зустрічі. Так було і позавчора.

Уже з самого ранку на майдані біля Будинку культури збираються по-святковому одягнені колгоспники місцевої артілі, жителі навколишніх сіл, робітники промислових підприємств райцентру, Зміївської ДРЕС. У багатьох в руках букети квітів.

Дванадцята година. Біля могили радянських і чехословацьких воїнів, які загинули в бою з німецько-фашистськими загарбниками, застигла почесна варта. Гості і особи, що їх супроводжують, направляються до братської могили і покладають вінки. Потім на майдані у парку дружби відбувся мітинг, присвячений пам’яті загиблих радянських і чехословацьких воїнів в селі Соколово. Перед мікрофоном – глава делегації, заступник Голови уряду ЧССР Карол Лацо. Він сердечно дякує за теплу, дружню зустріч, добрі побажання на адресу чехословацького народу.

Фото з архіву газети "Соціалістична Харківщина".

Мітинг закінчився. Але люди не розходяться. Тут же на майдані зведений оркестр Харківського гарнізону під управлінням заслуженого діяча мистецтв УРСР майора Е. Стунгурова виконує військові марші.

Чехословацькі гості направляються до Будинку культури. Вони з захопленням оглянули музей радянсько-чехословацької дружби та діораму бою під Соколовим.

Після огляду музею гості проглянули кінофільм «Соколово», створений чехословацькими кінематографістами. Потім відбувся великий вечір дружби.

На закінченні вечора відбувся концерт ансамблю пісні і танцю «Ольшава». І ще довго тривали теплі, дружні розмови чехословацьких гостей з місцевими жителями села.

Р. Манів, наш спецкор

* Надається зі скороченням

 Читайте також: Як харків`янин винайшов новий вид мистецтва 

Автор:
Інна Можейко