Як склалася доля Мурафського курорту
Завдяки публікації в нашій газеті за 1969 рік з`ясувалось, що 150 років тому в Мурафі був курорт, на якому лікували хворих на золотуху, ревматизм і навіть параліч.
№ 35 від 15 лютого
З далекого минулого: Мурафський курорт
Небагатьом відомо, що колись в Краснокутському районі біля Мурафи був своєрідний курорт. Відкритий він був у травні 1866 року, досліджений і визнаний корисним для хворих на золотуху, лишайний висип, ревматизм і навіть параліч. Про нього 100 років тому писали «Харьковские губернские ведомости»: «Мурахівське сірчано-лугове джерело знаходиться на відстані півверсти від Мурафи, поблизу проїжджого шляху на Красний Кут. Неподалік від джерела протікає річка Мерчик. Вода джерела має запах сірчаного водню, відзначається неабиякою легкістю, температура 10 градусів за Реомюром...».
Біля джерела було споруджено два будинки. В одному розміщувалась приймальна палата, в другому – водолікарня. У 1866-67 роках тут лікувалося 172 чоловіки. Газета наводить випадок, коли 11-річний хлопчик, який кілька років був глухим, після місячного лікування сірчано-луговими ваннами став чути.
Але в 1868 році, після ліквідації палати державного майна, у розпорядженні якої знаходилося джерело, водолікарня була занедбана. Земство приймати її відмовилось, а товариство державних селян вирішило закрити джерело. Забобонні, неписьменні люди говорили, що з відкриттям лікарні «в Мурафі все літо не буває дощу і постійні неврожаї».
«Харьковские губернские ведомости» висловлювали сподівання, що Богодухівське земство не допустить, щоб водолікарня була закрита.
В. Вагін
Читайте також: З чого починався сучасний харківський дизайн
