Засновником Батумського ботанічного саду був харків’янин
Андрій Миколайович Краснов був вихідцем з донської козацької родини. Він народився в Петербурзі, там же навчався в гімназії, де познайомився з Володимиром Вернадським. Вони обидва захоплювалися природознавством: разом ловили жуків і збирали гербарії в околицях Петербурга.
Ще навчаючись у гімназії, Андрій видає книгу «Нарис життя сорока звичайних комах з усіх загонів», яка являє собою доволі серйозну роботу для вісімнадцятирічного юнака. Вступивши в Петербурзький університет, Краснов створює там ботанічний гурток, бере участь у перших у своєму житті експедиціях, а відразу ж після закінчення університету починає підкорення світу: хребти та долини Тянь-Шаню, киргизькі та китайські степи, Швейцарія та Італія, Японія та Індія, Америка та Цейлон —– це аж ніяк не повний перелік тих куточків і частин світу, які об’їздив вчений протягом свого життя, щоб вивчити природу, ландшафт і рослинність цих країн. На підставі результатів поїздок Краснов висуває цікаві геоботанічні теорії, пише нову книгу і в 26 років стає професором на кафедрі географії Харківського університету. Причому завдання з організації цієї кафедри лягло на плечі самого молодого вченого.
Спочатку, приїхавши до Харкова, Краснов ужахнувся: у бібліотеці університету не було потрібних книг, у музеї та на кафедрі — потрібних посібників, а місцеві натуралісти були в основному більше схожі на сонних чиновників. Він робить спробу — утім невдалу — перетворити запущений сад Харківського університету на загальнодоступний ботанічний: грошей на це не вистачило, але однодумці в нього з’явилися. Але певний результат був: поява ботаніко-географічного саду при ветеринарному інституті.
Андрій Краснов, як і раніше, продовжує подорожувати: своїм власним, доволі мізерним, коштом він їде до Японії, Китаю, досліджуючи звичаї жителів і численні рослини, які можна було б прищепити в наших широтах. У 1895 році Андрій Миколайович здійснює навколосвітню подорож з метою вивчення культури чаю. Подорож тривала рік, і після повернення з неї Краснов остаточно визначився з місцем, найбільш придатним для його розведення — Закавказзя. Живучі в Харкові, він багато виступає з публічними лекціями, веде курси для робітників, а з 1911 року стає редактором газети «Южный край». Щоправда, ненадовго – у 1912 році, вийшовши у відставку, Андрій Краснов із сім’єю їде в Колхіду, щоб реалізувати мрію всього свого життя — створити в Росії великий ботанічний сад серед підтропічної природи. Будучи вже важко хворим, професор Краснов обирає для ботанічного саду мальовниче містечко поруч з Батумі — Зелений мис, де до кінця своїх днів працює не покладаючи рук, щоб встигнути завершити свою грандіозну працю. Його задум блискуче вдався — на 65 десятинах землі вмістилися в ідеально продуманому порядку представники флори всієї земної кулі. Андрій Краснов помер у 1915 році. Перед смертю просив поховати його на території саду, у місці, звідки було б видно гірський хребет із засніженими вершинами та море.
Читайте також: Звинуватили у любові до України: нелегка доля художника з Близнюківщини
