Як правильно сушити деревину

Власно кажучи, для тих, у кого пічне опалення, і питання жодного не виникає: все поцюкати, скласти в сарай, а коли підсохне — у пічку, дрова взимку зайвими не бувають. Інша справа, коли дрова плануються тільки для шашликів, а руки в господаря ростуть звідки потрібно. Тоді всі начебто відходи можуть перетворитися на сировину для всіляких побутових речей.

Щоб деревину не «повело» під час обробки чи вже у готовому виробі, щоб вона не розтріскувалася, насамперед потрібно її висушити, і зробити це правильно. Не будемо чіпати методи, які застосовують у промислових масштабах. Торкнемося тільки тих, до яких можна вдатися в домашньому господарстві.

Підготовка до процесу сушіння

Пеньки, колоди й інші частини рослин, призначені для сушіння, слід підготувати для подальшого використання відразу ж після спилювання, коли деревина ще сира й тому легше обробляється.

Фото: strojdvor.ru

Деревину (якщо це не корінець або фантазійна гілка, призначені для скульптури саме в такому вигляді) слід заготовлювати у вигляді дошок, брусів або інших рівносторонніх геометричних фігур. До речі, якщо обирається природне сушіння, слід зважити, що у такому разі на торцях завжди утворюються тріщини. Через це заготовки мають бути трохи довшими за виріб, для якого їх призначено, оскільки після сушіння доводиться спилювати розтріскані ділянки.

Що робити з торцями і корою

Торцеві зрізи обов’язково потрібно обробити. Варіанти такого захисту можуть бути різні — приміром, їх можна рясно зафарбувати олійною фарбою, промаслити смолою, змастити оліфою, залити клеєм ПВА, закласти смолою або пластиліном. Інший варіант — замазати зрізи сметаноподібним розчином вапна з невеликою добавкою столярного клею або суміші просіяної крейди з оліфою, також розмішаних до консистенції густої сметани.

Якщо деревину планується використати не відразу й у запасі є 1‒2 роки, то варто залишити її у колоді і не знімати кору повністю. Натомість слід зробити в ній сокирою зарубки поперек стовбура, щоб дати доступ повітря до деревини, але не різати кору вздовж, зберігши її як шар, що стягує деревину й запобігає її розтріскуванню.

Можна також прибрати кору в середній частині колоди, але залишити її незнятою по кінцях на відстані близько 20 см від зрізів.

Фото: blog-potolok.ru

Для порід деревини, що дають велику усадку під час сушіння, слід «підказати» дереву, де тріснути. З цією метою треба зробити поздовжній пропил на колоді, тоді в процесі сушіння дерево розколеться в одному місці.

Природне сушіння

Сушити деревину природним шляхом треба так, щоб процес протікав поступово, уповільнено, але в сухому, провітрюваному приміщенні.

Але це може бути й не приміщення, а навіс, який захищатиме заготовки від дощу і прямих сонячних променів. Для деревини готують рівну основу (бруски, колоди, товсті труби або рейки), поперек якої її укладають Відстань від нижнього шару деревини до землі має бути не меншою ніж 30 см. Сиру землю під штабелем бажано накрити руберойдом (дозволяється старими шматками), сіном або соломою. Основа штабеля не обов’язково має бути ідеально горизонтальною, головне, щоб це була єдина площина, яка не деформуватиметься від навантаження.

Штабель бажано з боків захистити від продування вітром і від косого дощу. Це убезпечить деревину від розтріскування.

Фото: metsa-tappura.fi

Між шарами у штабелі, так само, як і між окремими одиницями заготовок, має бути певна відстань, щоб вони могли «дихати» й віддавати вологу, а не спарювались.

Прискорений варіант сушіння

Коли заготовки для подальшої роботи з деревиною невеликі за розміром, а почати працювати з ними бажано якомога швидше, можна вдатися до прискореного процесу сушіння деревини. Наші пращури в такому випадку сушили її у зерні, випарювали чи запарювали. Але зараз такі методи не актуальні, і найдоступнішим варіантом можна вважати такий.

Кожну одиницю пиломатеріалу (дошку, брус) обертають в декілька (до 10) шарів газетного паперу. Потім обертають поліетиленовою плівкою (бажано попередньо виконати в ній перфорацію).

Фото: domsdelat.ru

Заготовку укладають на рівну поверхню в теплому місці (можна над батареєю, якщо опалення вже включено; на підвіконні). Щоб пиломатеріал не викривився, його періодично потрібно перевертати, а вологий папір 5‒7 разів на добу змінювати на сухий. У разі появи зовні дрібних тріщин потрібно прогріти заготовку в плівці без паперу або зменшити шар газет. Тривалість такого сушіння до бажаного ступеня вологості деревини складає 3‒5 діб. Ідеальним варіантом (за наявності такої можливості) є заміна газет тирсою або соломою, що скорочує періодичність необхідної заміни абсорбенту.

Інший метод трохи марудніший, але також дає непогані результати. На ніч деревину, упаковану в газети й захисну оболонку з плівки, помістити в дуже тепле, бажано гаряче, місце. Удень цю заготовку розгорнути й покласти для  природного просушування у прохолодному місці. Таку операцію повторювати доти, доки деревина не просохне до бажаного ступеня.  Головне — не забувати на ніч знову загортати деревину, інакше за відрізок часу, більший ніж один день, зовні на ній може виникнути мережа дрібних тріщин, які надалі збільшуватимуться. Також при цьому слід регулярно міняти газети, позаяк можливий розвиток цвілі на поверхні заготовки через погану вентиляцію.