Стежка на ділянці — яка потрібна і як її зробити

Розмір і матеріал

Для початку потрібно визначитися з шириною. Доріжку, яка веде до будиночка, краще зробити шириною близько 1,40 м, інші можуть мати від 50 см (ті, якими користуються найрідше) до 1 м. Слід також подбати і про те, щоб доріжки, якими їздитиме тачка, не була вужчою за відстань між колесами.

Далі можна обирати матеріал. Найблагородніший — натуральний камінь. Доріжки з нього можуть злякати своєю ціною, але служитимуть господарю дуже довго.

Садові доріжки з деревини створять незвичайну атмосферу теплоти. Різні породи деревини відрізняються фактурним малюнком на зрізі, це дуже декоративно. Задля довговічності дерево після укладання слід обробити спеціальним просоченням або лаком.

Фото: aquagroup.ru

Можна без зайвого мудрування викласти доріжку з готової тротуарної плитки (як варіант — спеціальна тротуарна цегла). При цьому її можна складати, як мозаїку, фантазуючи на повну. Якщо завчасно намалювати схему укладання, зазначивши різнокольорові фрагменти, вийде унікальний орнамент.

Найекономічніший матеріал — гравій. Але він дає усадку, тому його потрібно багато. Шар гравію має бути товстим і ретельно утрамбованим. Для центральної алеї цей варіант не годиться, місце саморобної стежки з гравію — вздовж грядок, між клумбами, біля штучної водойми.

Про асфальт для садових доріжок і не розглядаємо: цей матеріал не годиться з багатьох причин — і технологічних, і екологічних.

Класика жанру — бетон

А от бетонні доріжки в різних модифікаціях — це найчастіше рішення аматорського ландшафтного дизайнера. Вона може бути виконана як суцільна стежка, для створення якої розчин заливають на попередньо підготовлену основу — не на пісок, а на щебінь. Дренажну основу слід робити двошаровою, використовуючи в нижньому шарі крупний, а зверху — дрібний щебінь або гравій, бажано розмежувати шари геотекстилем. З боків майбутньої доріжки встановлюють опалубку, її висота, залежно від планованого навантаження, — 10–15 см. Наступний крок — підготування арматури. Якщо в господарстві є сітка, це буде кращий варіант. Можна використовувати також металеві прути або навіть відходи — залишки зварювальних стрижнів чи цвяхи зі старих дерев’яних конструкцій. Цю арматуру перед бетонуванням слід підняти на висоту 4–5 см над рівнем щебеню (сітку або прути) або ж безпосередньо при заливанні бетону вручну розмістити на необхідному рівні (дріб’язок). Кінець-кінцем арматура має опинитися в середині бетонної основи.

Можна замість суцільної доріжки зробити саморобну плиткову. Для виготовлення плитки можна придбати готову форму в магазині, а можна такі самі форми створити самому: взяти лист оцинкованого заліза, нарізати з нього смужки по 5 см, кінці яких загнути за допомогою молотка на зразок покрівельного фальца. Власне кажучи, підійдуть будь-які металеві смужки, навіть обруч з діжки. Форму можна надати, за бажанням, квадратну, круглу, якусь фантазійну.

Фото: buduyhatu.com.ua

До речі, деякі джерела пропонують виготовляти плитки для доріжок на основі великого листка лопуха. Щодо форми — цікаво, а от щодо товщини і, відповідно, міцності такої плитки можуть виникнути неабиякі зауваження. Щоб «бетонний лист» був ще й довговічним, варто зробити із залізної смуги форму за його контурами, а сам листок покласти в неї як денце. Тоді і висота майбутньої плитки забезпечить її довговічність, і ідея щодо відбитку малюнка листової пластини втілиться в життя. Звичайно, бетонний розчин слід трохи притиснути, щоб не залишилось пустот на нижній частині плитки — вона буде верхньою на доріжці.

Працюємо з розчином

Кращий цемент для вуличних конструкцій — марки 300 або 400, хоча на практиці найчастіше використовують 500-й. Перед роботою його варто просіяти через сито. Для доріжок сипучі матеріали беруть у пропорціях 1:3 (цемент до піску). Можна заради економії і поліпшення якості бетону замінити 20–30 % цементу золою (пам’ятаєте, ми вам радили запастися нею?). Для більшої щільності доріжки можна додати щебінь, для виготовлення кольорових доріжок — барвник, 3 % від маси цементу. Води, тієї ж температури, що й навколишня атмосфера, додати стільки, щоб отримати розчин потрібної консистенції.

Фото: remstroiblog.ru

Плитки з бетонного розчину мають постояти у формі 2–3 дні, після цього їх можна витягати. У готових плиток шліфують поверхню наждачним папером, після чого укладають їх на місце. Під кожну плитку заздалегідь виймають за її контурами ґрунт на глибину, що дорівнює її висоті. У ці ґрунтові «форми» розміщують плитки так, щоб вони утворювали рівну доріжку з елементами однакової висоти.

Якщо бетоном заливали суцільну доріжку, то розчин «дозріє» через 28 діб. А акуратно ходити по ньому можна буде через п’ять літніх або 10–15 весняно-осінніх днів.