Світле свято Великодня: три дні до й один після в народній традиції
До світлого свята Великодня залишається всього три дні – найголовніші дні Пасхального, Страсного чи, як його ще називали у давнину, Білого тижня. У кожного з них – свої правила, свої народні традиції, про які ми сьогодні мало знаємо.
Із самого початку Білого тижня білили хати, натирали яєчним білком дерев’яні меблі, щоб блищали. У Чистий четвер прокидалися до світанку й наводили остаточний лад у стайнях і у дворі, стригли дітей, а потім відправлялися купатися. Існувало повір’я, що в четвер до сходу сонця ворон у річці воронят купав, тому потрібно було обов’язково встигнути до нього, щоб потім весь рік не хворіти. Господині загортали в ганчірочку і обпалювали в печі сіль для великоднього столу.
У четвер увечері з церкви приносили запалену страсну свічку: вважалося, що якщо така свічка три роки поспіль горіла на Чистий четвер, то вона мала магічну силу й оберігала хату від бід. У деяких регіонах цього дня пекли паски, а на Лівобережжі в Чистий четвер розмальовували писанки. Був ще один звичай: цього дня кололи свиню до святкового столу.
Страсна п’ятниця – день найсуворішого посту: було заведено обходитися продуктами з городу – картоплею, капустою, квашеними огірками. Не можна було шити, прясти, прати, рубати дрова, тесати сокирою, не дозволялася важка робота. У п’ятницю на Лівобережжі випікали паски, причому чоловіків з дому на цей час виганяли й намагалися не допускати поганих думок і негативних емоцій: коли печуться паски, в будинку має бути тихо і спокійно.
У суботу було заведено готувати великодній кошик. Для нього ще продовжували розмальовувати писанки і фарбувати крашанки. У центр кошика зазвичай ставили паску, обкладали її яйцями, а збоку клали шинку, ковбасу, сало, а ще – сіль і зерно, яким потім годували курей, і молочні продукти – насамперед ситну паску. Люди заможніші приносили до церкви запеченого молочного порося з хроном у зубах (він символізував силу духу). У кошик ніколи не клали ніякого алкоголю, грошей або прикрас.
Частина людей стікалася у храми ще із суботнього вечора – на всеношну. А в Христове Воскресіння дзвін збирав на службу людей, після неї зазвичай сідали за стіл. На Слобожанщині було заведено, помолившись, сісти за стіл; потім господар передавав відламану від паски шишку господині, і та несла її до корови-годувальниці (вважалося, що це – оберіг від відьом). Розговлялися розрізаною на частини паскою, потім їли яйця, шинку, а далі – у кого що було. З напоїв вживали горілку або наливки, але напиватися було не можна – вважалося, що людина буде потім ходити весь рік, немов уві сні.
Пасхальна трапеза могла тривати кілька днів, як і гуляння. У молоді були популярними гойдалки, а дітлахи грали в «навбитки» крашанками, перевіряючи, у кого вона міцніша, а ще – у «котка»: котили крашанки по похилій поверхні, намагаючись поцілити в крашанку партнера.
Понеділок називали «волочильним» днем – цього дня ходили в гості. В основному це були підлітки, які несли гостинці родичам, хрещеним і знайомим, а ті у відповідь обдаровували їх пасками, крашанками, копійками, горіхами й насінням.
Традиція поливного вівторка, як у Західній Україні, для Слобожанщини не характерна, як і походи всією сім’єю на цвинтарі – це робили тільки бабусі-вдови. Вважалося, що Великдень –
це світле свято радості, Воскресіння, надії на вічне життя, а щоб пом’янути померлих, є спеціальні дні.
Читайте також: Безкоштовний концерт гурту Kazka відбудеться у Харкові
