Від саморобної гітари до професійної сцени
У його заворожливому виконанні навіть уже відома пісня набуває нового звучання. А дуже скоро шанувальники зможуть почути й авторські пісні.
«Саморобна» мрія
Сьогодні досить часто можна почути відому пісню у виконанні музиканта чи колективу, який не є автором або першим виконавцем. Мабуть, на першому місці для кавер-виконавців (саме так називають тих вокалістів, які переспівують пісні відомих артистів) – бути максимально схожими на оригінальних співаків, адже це і подобається публіці.
Та на думку нашого героя – це вдалий спосіб почати співочу кар’єру, але не більше. Адже головне у його житті – це постійно рухатися вперед та знайти свою нішу у великому музичному хаосі.
Двадцять років тому у Куп’янську на Харківщині народився Єгор Шагаков. Свою першу гітару він зробив з підручних засобів. Дерев’яний брус, з двох сторін якого на гвіздках була натягнута рибальська ліска, він досі добре пам’ятає.
Це зараз у хлопця такий спогад із дитинства викликає посмішку, а тоді у свої вісім він будь за що хотів наблизитися до творчого світу та піти на навчання до музичної школи. Та матір Єгора, яка ростила сина самостійно, хотіла дати йому більш конкретну та «чоловічу» професію, адже тоді співоча доля сина для сім’ї Шагакових здавалася чимось захмарним, далеким і нездійсненним.
– У сім років я почав слухати музику, яка, скажімо так, не кожному вуху була приємна, – згадує Єгор. – А першою касетою, яка у мене з’явилася, був збірник німецького метал-гурту «Rammstein» – з нього почалася тяга до музики. У дитинстві я просив маму віддати мене до музичної школи, але цього так і не сталося.
Та музика продовжувала виплескуватися з маленького Єгора, тож «квартирні» виступи малого музиканта продовжувалися. А коли із саморобної гітари хлопчика почали вилітати чіткі звуки, які формували відрізки відомих мелодій, мати не втрималася і повела сина у музичний гурток.
Тут, на заняттях, які вів після уроків учитель з допризовної підготовки, хлопчик вдало опанував перші ази гри на гітарі.
– У мене з’явилася перша гітара, а курс, який складався з 56 занять, я пройшов за 19, – згадує Єгор. – Тоді викладач зателефонував мамі і сказав, що «син у вас талановитий», запропонував віддати мене у вокально-інструментальний ансамбль, який тоді тільки створювався.
Так у Єгора з’явилася і електро-гітара, а в ансамблі він програв сім років, переживши два покоління складу.
У пошуках себе
Після дев’ятого класу хлопець зробив свою першу помилку юності: пішов навчатися в місцеве училище на повара. За словами вокаліста, тоді він не розумів, що музика може бути не тільки захопленням та хобі, а й засобом для заробляння грошей. Не думав він і про те, що співак – це теж професія, так само як і повар.
Але через декілька місяців Єгор зрозумів, що кухня – не його покликання і повернувся в школу.
– Я до останнього не співав, а вперше вийшов на шкільну сцену саме у 10 класі, коли ми приготували з однокласником музичний номер і вивчили пісню Трохима, – згадує Єгор. – Наступного разу ми виступили на випускному, заспівавши пісню про маму.
2012 рік став для хлопця вирішальним та приніс йому як багато позитивних моментів, так і низку розчарувань.
Розчарування почалися із вступу Єгора в училище культури. Він підготував вступну програму і пройшов, але саме в цьому році вийшов новий закон, який так і не дав хлопцю розкрити свої творчі амбіції та зробити наступний крок до своєї мрії.
– 4 серпня я запам’ятаю на все життя. Тоді я був упевнений, що вже вступив, і приїхав до училища, щоб уточнити на контракт чи на бюджет, але мені відмовили, – розповів вокаліст. – В училищі розповіли, що згідно з новим законом, випускники з повною середньою освітою не можуть вступати до навчальних закладів такої акредитації.
Тоді, забравши документи, розчарований Єгор на цілий рік повернувся у Куп’янськ. Такий поворот подій налякав хлопця, адже у рідному місті, де не було роботи, він менш за все хотів сидіти на шиї у єдиної годувальниці сім’ї.
– Мені довелося рано подорослішати, адже батько помер, коли мені було дев’ять місяців. Мама була змушена працювати, тому я змалку став самостійним, – розповів хлопець. – Через це я хотів якнайшвидше почати допомагати мамі, а в Куп’янську такої перспективи я не бачив.
Те, що втамовує спрагу
У свої 17 років Єгор вирішив піти у самостійне життя та переїхати до Харкова. А щоб забезпечити собі прожиття, він знайшов житло і влаштувався працювати вантажником на склад.
Наступним поштовхом для майбутнього співака стала участь у вокальному шоу, спробувати удачі в якому запропонувала його дівчина. На відбірний тур «Х-фактора» вісімнадцятирічний Єгор прийшов із дуже чутливим фрагментом зовсім не дитячої пісні Вячеслава Хурсенка «Соколята». Проникливий голос юного куп’янчанина вразив одразу двох зіркових тренерів.
– Я пройшов у відборі, але в ефір у телевізорі так і не потрапив, – розповів Єгор. – Та для мене це був знак, що я можу використовувати свій голосовий апарат не тільки для того, щоб спілкуватися, а й працювати, – розповів молодий виконавець.
Так, юнак вирішив вступати в Харківську державну академію культури на факультет естрадного вокалу. Хлопець розповів, що йому пощастило потрапити до рук професіонала та супер-педагога – Артема Верещаки, який став йому одночасно і вчителем, і другом, і наставником.
Під його впливом молодий студент вирішує зробити свою групу, яка б приносила хоч якийсь заробіток. Для цього вокаліст знайшов репетиційну базу – невелику студію, яка стала другою домівкою для музикантів. Вдалося йому знайти і однодумців, та далеко не всі були націлені на результат, тому після другого концерту колектив розпався.
– Для когось це була просто прикольна ідея, але для мене це було наче як тамування спраги, – зазначає Єгор. – Тому наш гурт дуже швидко та легко розпався, адже для налагодженої роботи необхідно мати не тільки спільні інтереси, але й націленість на результат.
Утім за першим у музичній кар’єрі фіаско амбітного вокаліста дуже швидко знайшов і успіх. Одного ранку Єгор прокинувся і побачив повідомлення від чоловіка, у студії якого вони раніше займалися. Він повідомив, що зараз професійний харківський кавер-гурт «Take Five» шукає вокаліста на кілька концертів, бо їхній співак не міг виступати.
Переломний рік
Тимчасова заміна затягнулася, і вже два роки Єгор Шагаков є солістом цього молодого гурту, який часто виступає в Харкові та об’їздив із концертами всю Україну.
– 2016 рік став переломним, бо мені набридло співати чужі пісні, – розповів Єгор Шагаков. – Саме цим літом я затіяв нові плани, про які нічого не скажу, але маю надію, що шанувальники нашої групи скоро дізнаються про прем’єру проекту.
Я думаю, що все вийде, адже в мене є велика команда, однодумці – професіонали та друзі.
Молодий виконавець розповів і те, що має досить багато авторських пісень, які він майже готовий презентувати публіці. Щодо музичних уподобань, то зараз Єгор полюбляє різножанрову музику: від уже усталених шансону та попси до нових напрямів, таких як, діп-хаус, драм-бейс. Слухає навіть те, що відрізняється від його уподобань, аби проаналізувати і зрозуміти, чому ця музика подобається публіці.
Крім того, він переконаний, що цей рік стане переломним загалом для української естради.
– Зараз визріває нове покоління співаків, а вже наступного року у музичній сфері все буде по-іншому,– розповів молодий виконавець. – Багато молодих виконавців зараз мають творчий поштовх, тому всі шанувальники музики відчують, що вже наступного року на пік популярності вийдуть зовсім інші стилі.
На думку юнака, для когось музика існує для того, щоб поринути у ностальгію та спогади, для когось – просто щоб насолоджуватися та продуктивно працювати, а для деяких музика і є життя. Саме до останньої категорії Єгор Шагаков відносить і себе.
Марина Проценко, спеціальний кореспондент
