Заборонена зброя, пропагандистські газети, заміновані тіла: подробиці звільнення Малої Рогані

Про ситуацію навколо Малої Рогані розповіли у Східному територіальному управлінні Національної гвардії України, їх бійці були серед тих, хто звільняв село від окупантів.

Поблизу села Мала Рогань, уздовж лісопосадки, то тут, то там стоїть знищена російська техніка з літерою «Z» на бортах, деяким танкам вибухом відірвало башти, всюди розкидана військова амуніція, харчові пайки та невикористані снаряди для реактивних систем.

— Це зарядний пристрій «ТОС-1А» «Солнцепек». Є термобаричні заряди та фосфорні. Але коли по нас стріляли фосфором, то не звідси, бо це була вже ствольна артилерія, – розповідає боєць Нацгвардії «Гром».

ТОС-1А російською звучить як «Тяжелая огнемётная система», тобто важка вогнеметна система, яка призначається для знищення техніки, руйнування будівель та фактичного спалення живої сили. Зазвичай для таких установок використовують термобаричні заряди. Вони вибухають у два етапи: перший – снаряд випускає запальну суміш у вигляді аерозолю, другий – підриває цю суміш, що викликає високі тиск та температуру, через які руйнування стають більш масштабними. Обстріли цими установками є некерованими, тому міжнародними конвенціями заборонено використовувати їх поблизу населених пунктів.

Також є свідчення від українських військових та медиків про те, що у війні проти України російські окупанти використовують фосфорні снаряди, які також заборонено використовувати, якщо це може наразити на небезпеку мирне населення. Ці боєприпаси небезпечні тим, що вони горять аж поки не вигорять повністю або втратять доступ до кисню.

Під час боїв за Малу Рогань українським військовим медикам довелося евакуйовувати бійців, які отримали поранення не тільки від звичайних  снарядів, але й фосфорних та термобаричних. Багато військовослужбовців постраждали від наслідків застосування цих снарядів: велика частина отримала опіки, менша постраждала від наслідків потрапляння парів білого фосфору в дихальні шляхи.

— Я такого раніше не чув і не бачив. Вибухи були дуже гучними, все навколо горіло. Нам знадобилися інструменти, бо медичну машину бригади ЗСУ привалило плитами. Повантажили найтяжчих поранених, контужених та тих, які надихалися фосфором, та вивезли у безпечну зону. І потім повернувся вже наш «броньовичок» і знов забрав тих, хто надихався фосфором, – згадує наслідки бою військовослужбовець Сергій.

У той день боїв за Малу Рогань та її околиці Сергію довелося повністю мобілізувати свої знання та навички, щоб урятувати не тільки себе, але й побратимів від жорстокої смерті.

— Перший поранений був дуже важкий: частково ампутована нога, уламки у голові, багато втратив крові. Внутрішньовенний доступ був неможливий, бо ми рухались надзвичайно швидко, під обстрілом. Довелось робити непрямий масаж серця, – розповідає він.

У такої нищівної та антигуманної техніки, як важка вогнеметна система, немає прямих аналогів у світі. Жодна з країн світу не виробляє нічого подібного. Проте наявність таких установок під Малою Роганню не стало перешкодою для українських військових, які вибили ворога з його позицій та звільнили частину Харківської області від окупантів.

На момент контратаки українських військ росіяни встигли викопати неглибокі окопи та побудувати кілька бліндажів. Інші захисні споруди та чітке сполучення між позиціями вони побудувати не встигли чи не захотіли. На позиціях російських окупантів було знайдено багато продуктів та речей, які ймовірно були вкрадені у місцевих жителів. Також на місці було знайдено багато пропагандистських стінгазет, як «Гвардеец», «Чебуратор» та «Объектив».

Військова операція зі звільнення Малої Рогані тривала декілька днів. Цей район мав стратегічне значення, оскільки відкривав українським військовим дорогу до Чугуєва. У підготовчий етап ЗСУ займалися розвідкою та захопленням ворожої військової техніки. У селі базувалася велика кількість техніки та живої сили. Через проблемний ландшафт урешті було вирішено звільняти цей напрямок через Малу Рогань, яку в перший день уже наполовину звільнили українські військові.

У боях за Малу Рогань також брали участь бійці добровольчого підрозділу «‎Фрайкор». Один з них, Макар, поділився своїм баченням звільнення цього напрямку.

— Ми були впевнені, що тут немає ворогів. Хлопці дійшли до першої третини посадки. Мали вогневі контакти на надмалих дистанціях, закидали ворога гранатами. По правий бік виїжджав танк, який стріляв по наших хлопцях. І потім був підбитий. І тут ще була розташована така «‎неприємна» техніка, як «‎Солнцепек». Він теж почав стріляти по наших, по дорозі, відсікати шляхи відступу. І тут, як мурахи, повибігали з цієї посадки росіяни. Зрештою вони відступили, – розповідає він.

Крім того, Макар також підтверджує застосування російськими окупантами хімічних боєприпасів, але цього разу вже по цивільному об'єкту.

— По молокозаводу, який знаходиться недалеко від Малої Рогані, було випущено три фосфорні снаряди. Там великі руйнування. Дуже неприємна історія – використання такої хімічної зброї, – підкреслив Макар.

Крім знищеної техніки, по всій посадці розкидані тіла російських окупантів. Трупи не чіпають, оскільки українські військові чекають на саперів. Не хочуть ризикувати, адже тіла росіян можуть бути замінованими їх «‎побратимами», які, як і їхнє керівництво, кинули тіла на українській землі.