100 днів оборони Харківщини

24 лютого почалося повномасштабне вторгнення військ російської федерації в Україну. Приблизно о 5-й ранку жителі Харківщини почали прокидатися від вибухів.

У перший же день війни російські танки дійшли до окружної дороги Харкова, де були спалені українськими захисниками.

Ворог був помічений у багатьох громадах області. Очільник Великобурлуцької громади Віктор Терещенко 26 лютого повідомляв, що через Великий Бурлук проходять колони ворожої техніки. Цього ж дня про перебування російських військ на теренах громади також повідомив голова Вовчанщини Анатолій Степанець.

Куп’янськ добровільно здав окупантам мер Геннадій Мацегора, який став першим в області зрадником. 

Циркунівська громада була окупована з першого дня війни. Як і – повністю або частково – Дергачівська, Липецька, Вільхівська, Старосалтівська, Дворічанська, Шевченківська, Печенізька, Чкаловська та деякі інші громади.

1 березня російські ракети влучили у Будинок рад на майдані Свободи в Харкові. Тоді загинуло 29 осіб.

2 березня очільник Балаклійської ТГ повідомив, що до громади зайшли російські війська.

11 березня російські окупанти влучили в Оскільський психоневрологічний інтернат. На момент обстрілу в будівлі перебувало 330 людей, з яких 50 малорухомих. Через декілька днів українській стороні вдалося евакуювати всіх підопічних та працівників інтернату.

14 березня окупанти зайняли північну частину Ізюма. Мости через Сіверський Донець були зруйновані, а ворога зупинено. На той час місто вже  перебувало два тижні в облозі без води, світла, тепла, їжі, ліків та зв’язку. 

17 березня було викрадено голову Великобурлуцької селищної ради. Наступного дня, після розголосу на офіційному рівні, Віктора Терещенка відпустили. Через декілька днів, 21 березня, було викрадено вже очільника Циркунівської громади Миколу Сікаленка. У полоні росіян він пробув близько тижня. 

27 березня ЗСУ розпочали контрнаступ на деяких напрямках. Першим звільнили село Гусарівка на південь від Балаклії. Водночас у Балаклії окупанти затримали заступника міського голови та начальника відділу цивільного захисту і взаємодії з правоохоронними органами. Також зник зв’язок з міським головою. Пізніше Іван Столбовий звернувся до жителів громади та повідомив, що пішов на співпрацю з росіянами.

Наступного дня українські захисники звільнили села Мала Рогань та Вільхівка.

1 квітня ворог встановив повний контроль над Ізюмом. Окупанти взяли місто за допомогою зрадників – колишнього мера та двох місцевих депутатів.

16 квітня російські війська повністю захопили Борівську громаду.

17 квітня продовжився контрнаступ ЗСУ в районі села Мала Рогань у напрямку на схід. Також було звільнено Базаліївку, Леб’яже Чкаловської громади.

23 квітня українські війська просунулися в напрямку Дергачівської громади та звільнили населені пункти Безруки, Слатине, Прудянку. 28-го було повністю звільнено Кутузівку Вільхівської громади. 30 квітня були вибиті російські війська з Верхньої Роганки, Слобідського та Прелесного.  

6 травня очільник Чкаловської громади Віктор Соловйов та секретар селищної ради Костянтин Чернявський тимчасово призупинили свої повноваження через те, що окупанти хотіли змусити їх до пособництва.

Протягом 6 травня ЗСУ звільнили Олександрівку, Федорівку, Українку, Шестакове та Перемогу, що знаходяться у північній частині області. Приблизно в цей час було звільнено Старий Салтів. Голові цього селища Едуарду Коновалову наступного дня повідомили про підозру в державній зраді, як і секретарю Вільхівської сільради Надії Антоновій.

10 травня у вже окупованому Ізюмі місцеві з-під завалів будинку, який на початку березня зруйнували російські війська, дістали тіла 44 мирних жителів.

З 7 по 11 травня українські захисники звільнили 6 населених пунктів – Циркуни, Черкаські Тишки, Руські Тишки Циркунівської громади, Рубіжне, Байрак Вовчанської громади та Питомник Дергачівської громади.

12 травня ракетним ударом було знищено Будинок культури в Дергачах. У ньому знаходився гуманітарний штаб, де роздавали допомогу жителям громади.

22 травня голова ХОВА Олег Синєгубов повідомив, що окупанти затримали очільницю Дворічанської ТГ Галину Турбабу та тримають її у полоні вже чотири дні. 25 травня голову громади відпустили.

Цього ж дня окупанти викрали голову та секретаря Чкаловської селищної ради, катували їх та примушували до співпраці. Вони категорично відмовилися від пособництва. У них забрали телефони, але відпустили. Наступного дня викрали сина очільника Чкаловської громади. А в будівлю селищної ради увійшли невідомі люди і проголосили себе новою адміністрацією громади та встановили там триколор.

23 травня було завдано ракетного удару по Будинку культури в Лозовій. Будівлю було знищено, семеро людей постраждало.

З 24 травня в Харкові відновили роботу метрополітену. Також почали працювати автобуси приміського сполучення.  

29 травня до Харкова приїхав Президент України Володимир Зеленський. Голова ХОВА Олег Синєгубов відзвітував, що з початку повномасштабного вторгнення на Харківщині зруйновано 2229 багатоповерхових будинків, з яких 225 – на 100 %. Станом на 29 травня, 31 % території області  тимчасово окуповано, 5 % – було звільнено від російських загарбників. 

30 травня з тимчасово окупованих територій Харківщини евакуювали понад 1500 українців. Усі вони були доставлені до логістичних центрів на підконтрольній Україні території.

Останнім часом багато людей повертаються на Харківщину, проте перебувати в нещодавно звільнених населених пунктах усе ще небезпечно. Область продовжують обстрілювати, у Харкові та інших містах усе ще гинуть люди.

– Я не можу сказати, що повертатися наразі є безпечно. Поки у нас є небезпека отримати хоча б один постріл у наш бік від ворога, то це небезпечно, – підкреслив в інтерв’ю «СК» голова ХОВА Олег Синєгубов.

За даними поліції, станом на 2 червня на Харківщині загинули 757 мирних жителів, з них 38 – це діти.