Я воюю за те, щоб наші діти могли жити у вільному світі: боєць з харківської бригади про війну
Володимир, позивний «Білий», боєць добровольчого формування територіальної громади, що прикомандироване до 120-го окремого батальйону Сил територіальної оборони ЗСУ. До великої війни чоловік мав бізнес та навіть не думав, що скоро доведеться повністю змінити життя.
Історію військовослужбовця на своїй сторінці у Facebook розповіла і виклала пресслужба 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ, повідомляє медіа «Слобідський край».
Володимир народився у Харкові, з 14 років він став мисливцем, також займався автомобільним спортом, брав участь у чемпіонатах України, був неодноразовим чемпіоном країни. До повномасштабного вторгнення чоловік жив щасливим життям, мав кохану дружину, двох доньок та власний бізнес. Але з початком великої війни звичне життя довелося змінювати й разом з однодумцями вони організували ДФТГ – це добровільне формування територіальної громади.
– З мисливською зброєю, в цивільному одязі, без засобів захисту люди стали до оборони своїх домівок. Заблокували всі бічні шляхи, на єдиній проїзній дорозі встановили блокпост та запровадили патрулювання. Містечко наповнювалось чужими людьми, деякі були зі зброєю. Частенько доводилось чути фрази на кшталт: «так зараз війна і все можна». Я для себе визначив, що у період нестабільності порядок має першочергове значення, – говорить «Білий».
Члени ДФТГ займалися тим, що пильнували дотримання законності. Після контрнаступу 2022 року задачі змінилися, каже Володимир. До містечка прибували військові підрозділи, які треба було розмістити, допомогти з ремонтом і харчуванням. Багато підготовлених бійців ДФТГ пішли служити в ЗСУ.
– У нас тут непогана школа підготовки, хлопці вже йдуть у війська з базовими знаннями з медицини, тактики і поводженням зі зброєю, залишились тільки чоловіки, які мають фізичні обмеження. Я вважаю, що так званий «рузький мир» – це привид «совка». Я в жодному разі не хочу, щоб мої діти жили там. Моя донька отримала європейський грант на навчання, і я воюю за те, щоб наші діти могли вчитись у Європі й жити у вільному світі та вільній країні, – зазначає боєць.
Раніше ми писали про Віталія – кухаря відділення тилового забезпечення «Сталевого кордону». До повномасштабного вторгнення він працював у ресторанах. А під час формування 15-го мобільного прикордонного загону чоловік виявив бажання служити пліч-о-пліч з прикордонниками та добровільно приєднався до новоствореної бригади. Вже в підрозділі боєць пройшов додаткове навчання та став військовим кухарем.
А також про Олександра з позивним «Шустрий» – військовослужбовця 209-го окремого батальйону Сил територіальної оборони ЗСУ. Чоловік виконував бойові завдання на різних ділянках фронту, зокрема на Донецькому і Лиманському напрямках.
Та про Костянтина – військовослужбовця 5-ї Слобожанської бригади НГУ. З перших днів війни Костянтин волонтерив у Харкові, а у серпні 2022 року пішов добровольцем. Після Перемоги мріє повернутись до улюбленого хобі — теслярства.
