Я всю молодість залишив на війні: історія бійця з харківської бригади
Едуард – танкіст у 92 ОШБр. Вже сім років чоловік у війську, і хоч мав відстрочку за станом здоров’я, але все ж став на захист Батьківщини.
Історію бійця пресслужба 92-ї ОШБр виклала на своїй сторінці у Facebook, повідомляє медіа «Слобідський край».
Хлопець родом з селища Нью-Йорк на Донеччині. На строкову службу його не брали, бо був обмежено придатний, але йому все ж вдалося підписати контракт. Так Едуард у 21 рік став танкістом.
– Я вчився на залізничника й у нас в тепловозі майже такий двигун був, тільки трохи не так стоїть та горщики більші. Але я хоча б розумів, як двигун у танка виглядає , а в іншому – взагалі нічого не розумів. Проте зараз дуже добре знаю та розбираюся. Мені подобається їздити на танку. Броня і гармата – це показник на полі бою, що додає упевненості піхоті, коли виїжджає танк – піхота йде вперед, бо вона знає, хто її «прикриває», - говорить танкіст.
Чоловік мав контузію, а тепер ще й додалися «професійні» хвороби.
– Зір та слух дуже страждають. В мене ще й була контузія через підрив, але постійна стрільба – від цього слух погіршується, шолом, звісно, захищає, але постійні настріли все одно впливають. А зір – це прерогатива механіків, бо пісок постійно, окуляри якби не захищали, але постійно потіє лице й ти намагаєшся їх трошки відтягнути, щоб обличчя охолонуло, - зазначає військовий.
Військовий розповідає, що 7 років тому, коли він долучився до армії, головною мотивацією було забрати назад свою квартиру, що залишилася в окупованому росіянами Донецьку. Зараз найбільша мрія чоловіка – здобути перемогу та нарешті пожити спокійним життям.
– Наша задача на зараз – вийти на кордони 2014 року, де ми раніше стояли, де у нас були серйозні укріпрайони, ну а потім вже намагатися вийти на кордони 1991 року. Я коли прийшов воювати мені був 21 рік, я вже нарешті хочу пожити. Я всю молодість залишив на війні, тепер мені хочеться повернутися до цивільного життя та хоч трішки пожити для себе, - ділиться Едуард.
Раніше ми писали про Антона з позивним «Райт» – командира аеророзвідки одного з бойових батальйонів 5 Слобожанської бригади. Чоловікову 20 років, він має майже дві вищі освіти – до закінчення Харківського національного університету внутрішніх справ ще рік, а от диплом Української інженерно-педагогічної академії гвардієць захищатиме вже через місяць.
Та про Дмитра з позивним «Звяга» – військовослужбовця 209-го окремого батальйону сил територіальної оборони ЗСУ. Воювати чоловік пішов добровольцем ще на початку великої війни. За цей час пройшов чимало «гарячих точок» та отримав низку нагород за службу.
А також про полковника Рустама Алієва, який очолює прикордонну комендатуру вогневої підтримки в бригаді «Сталевий кордон», підрозділ формувався з нуля на його очах. Бійці новоствореної комендатури швидко опанували нетипові для прикордонників новітні засоби озброєння та стали на захист країни.
