Як харків’янка пішла в аеророзвідку й нищить ворога на передовій
Юлія – харків’янка, проте сім років до повномасштабної війни жила в Одесі. 23 лютого 2022 року жінка приїхала у Харків до мами на день народження й, хоча квитки назад були вже куплені, вирішила залишитися у місті та почала займатися волонтерством. А зараз вона сидить в окопах та веде розвідку за ворогом з неба.
Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у пресслужбі 92-ї ОШБр.
Жінка розповідає, що вісім місяців ходила до військкомату та намагалася потрапити до війська. Проте через відсутність військової спеціальності брати до армії її не поспішали.
– Я за освітою перукар-модельєр, але не працювала жодного дня за професією. З дитинства люблю коней, тому була тренером з верхової їзди. В Одесі я цьому вчила людей, там у нас з 2014 року військові проходили реабілітацію, – говорить військова.
З 2008 року Юлія активно вболіває за харківський футбольний клуб «Металіст».
– Я їздила на виїзні матчі команди, тому для мене чоловічий колектив – звична справа, пережили багато чого. У студентські роки бувало таке, що на колектив ділили одну сосиску. Зараз у нас в бригаді дуже багато фанатів «Металіста», – каже жінка.
Нині Юлія займається аеророзвідкою. За 10 місяців у війську відчула всі «переваги» фронтового життя, однак каже, що жалітися звички не має.
– Я розуміла, що в піхоту не можу піти, бо там потрібні гарні фізичні здібності, але хотіла приносити максимум користі. Зараз я ношу щось неважке – кабелі, «старлінки», «мавіки», а чоловіки вже носять те, що багато важить. Літати мене вчили у взводі досвідчені хлопці. Спочатку ночами було дуже важко – дивишся, а все однакове. Пам’ятаю свій перший дуже сильний обстріл, перша думка була, що помирати не можна, бо мама цього не переживе. А друга – чи живі хлопці, бо прилетіло поряд, – говорить військова.
Жінка розповідає, що за майже два роки втратила багато друзів.
– Після Перемоги я, мабуть, буду деякий час у депресії, бо дуже багато друзів загинуло. Для мене це сто відсотків не буде свято, я точно не буду навіть через рік виходити на площу та запускати феєрверки, – каже Юлія.
Раніше ми розповідали про бойову медикиню на псевдо «Стрілка», яка служить у бригаді «Спартан». Від самого початку повномасштабного вторгнення дівчина, не вагаючись, узяла до рук зброю та долучилася до лав українського війська.
А також про Сергія на псевдо «Батон» – військовослужбовця 120-го окремого батальйону 113-ї окремої бригади Сит ТрО. Чоловікові 55 років, у 80-х роках минулого сторіччя він служив у радянській армії в оркестрі московського гарнізону та навіть брав участь у парадах на «червоній площі».
Та про бійця Харківської ТрО, який раніше не планував іти у військо.
