Від евакуації до повернення: як змінюється життя у громадах Харківщини

«Мій чоловік загинув за Україну, і ми залишаємося тут»

27-річна Катерина Слободян наразі живе у Дергачах. На початку повномасштабного вторгнення вона з чоловіком і сином опинилася в окупації у селі Цупівка. Через місяць чоловікові вдалося вивезти сім’ю у Вінницю, а сам він одразу вступив до лав ЗСУ.

– Виїжджати з окупації було проблематично. Ми спочатку поїхали в Дубівку, там були два дні у знайомої, потім полями їхали до Прудянки. Приїхали у Вінницю, потім повернулися до Харкова, але згодом виїхали до Кременчука. У лютому 2023 року чоловік загинув. Ми тоді знову повернулися в Харків, а після цього поїхали до Німеччини. Але насправді я туди їхала не від ракет та обстрілів, а тому, що після втрати чоловіка мені це було потрібно. Сину на той момент було чотири роки, й він знав і розумів, що його тато загинув. Нам було морально важко, – розповідає Катерина.

Катерина каже, що, перебуваючи в Німеччині, зрозуміла, що їй комфортніше в Україні.

– Там було добре, але я усвідомила, що вдома мені краще. Мій чоловік загинув, захищаючи Україну, щоб його дитина могла тут зростати, навчатися, і я прийняла рішення, що ми повертаємося в Дергачі. Я розумію, що є певна небезпека і що я відповідальна за життя своєї дитини, але і синові, і мені комфортніше тут. Приїхавши, я зайнялася продажем кухонного приладдя та побутової хімії. У мене є постачальники, і на одному з найпопулярніших маркетплейсів України я продаю товар. У мене коли питають, звідки товар, я кажу: в нас у Харкові виробництво. І люди здивовано питають: а як ви там працюєте? – ділиться жінка.

Катерина каже, що, попри близькість громади до рф, виїжджати не збирається.

– Я відкривала ФОП саме в Дергачах, щоб податки йшли у громаду, бо я розумію, наскільки це зараз важливо. Зараз багато людей повертається у громаду, бо багато чого відновлюється, багато відкривається, для дітей є безпечні простори. Мені тут комфортно жити та працювати, але це, звісно, індивідуально все, – додає підприємиця.

Катерина Слободян

Повноцінний розвиток для дітей

До повномасштабного вторгнення у Дергачівській громаді проживало близько 45 тисяч осіб, після деокупації було близько 13 тисяч. У 2023 році населення почало зростати, проте під час наступу у травні 2024 року люди потроху почали виїжджати, та згодом повернулися. Наразі у громаді проживає близько 26 тисяч людей, з них – 2700 ВПО.

– Переважно люди повертаються до самого міста Дергачі, бо тут іде відбудова і можна сказати, що в місті зараз довоєнний рівень населення. Зростає населення у старостинських округах, що розташовані ближче до Дергачів, – Безруківський, Русько-Лозівський, Слатинський. До того ж у місто переїхали люди з населених пунктів громади, де безпекова ситуація нестабільна, а також із Золочівської, Липецької, Вовчанської, Куп’янської, – розповідає речник Дергачівської МВА Олександр Кулік.

Одразу після деокупації у громаді почали відбудову соціальних об’єктів і житлового фонду. Наразі вже відновлено 18 багатоповерхових будинків у двох кварталах міста.

– Вже завершено благоустрій прибудинкової території із заміною систем водопостачання та каналізації. Тобто зараз ми маємо сучасні квартали, там установлені нові дитячі майданчики, лавочки, бесідки, є паркувальні зони, – зазначає Кулік.

Також у Дергачівській громаді відновили основну амбулаторію, що була пошкоджена російськими обстрілами. Наразі її вже готують до відкриття.

– Нам ще допомагають міжнародні донори та благодійні організації, одна з них протягом 2022–2024 років спрямувала понад 17 мільйонів гривень на відновлення будинків у місті, мається на увазі відновлення покрівлі, вікон, вхідних груп у під’їздах. До того ж ми інформуємо мешканців громади про можливості для реалізації, гранти. Люди дуже активно долучаються, особливо підприємці, які повернулися, адже їм потрібно відновлювати власний бізнес, відкривати нові справи, – розповідає речник Дергачівської МВА.

Для того, щоб люди активніше поверталися, у громаді намагаються організовувати заняття для дітей.

– У нас ремонтуються укриття, і на їх базі відкриваються безпечні простори. Маємо можливість поза освітнім процесом займатися з дітьми, ми проводимо і розваги з аніматорами для розвантаження, і руханки для малечі, з дітьми спілкуються психологи. Також є уроки комп’ютерної грамотності, хор, співи, гра на музичних інструментах. А ще регулярно проводимо заняття з мінної безпеки. Ми прагнемо робити життя людей комфортним, і завдяки цьому до нас повертаються мешканці. У нас серед переселенців є навіть люди з Харкова, – каже Олександр Кулік.

Зараз громада розробляє стратегічний план, частиною якого генеральний план міста Дергачі. У МВА переконані, що це дасть чітке розуміння того, як повертати бізнес і зробити місто ще комфортнішим для життя. Грошей на такий проєкт громада не має, тому нині шукає інвесторів. Та якщо у Дергачах безпекова ситуація стабільна, то Проходи, Козача Лопань, Токарівка, Гоптівка перебувають під постійними обстрілами.

Заняття для дітей у безпечному просторі Дергачівської громади / Фото: Дергачівська МВА

Розмінування – один з основних викликів

У Балаклійській громаді до повномасштабного вторгнення було 42 тисячі осіб. На момент окупації залишалося близько 13 тисяч. А нині у громаді близько 31 тисячі мешканців, серед них – 5968 ВПО.

Значної шкоди російські окупанти завдали житловому фонду громади. Завдяки державній програмі «єВідновлення» місцеве населення відбудовує своє житло, а там, де відновлення неможливе – купує нове. Допомагають міжнародні та благодійні організації.

– За минулий рік громада отримала гуманітарної допомоги в різній формі на 135 мільйонів гривень. Це і ремонти, і критична інфраструктура, і сонячні електростанції. Намагаємося робити все, щоб у майбутньому громада могла економити кошти по енергетичній децентралізації, – говорить начальник Балаклійської МВА Віталій Карабанов.

Одним з основних викликів для Балаклійської громади було розмінування територій. Найбільше вибухівки росіяни залишили в Гусарівському, Волохово-Ярському, Новогусарівському, Вербівському, Яковенківському старостинських округах та в самій Балаклії. Половину від замінованих територій становлять землі сільгосппризначення. Загалом потенційно замінованими вважалися понад 83 тисячі гектарів. Третина вже розмінована.

– Сільгосппідприємства частково відновили роботу, деякі заводи також, середній та малий бізнес працює. Деякі люди їздять у Харків працювати, у нас є і залізничне сполучення, і автобуси їздять. Щоб люди поверталися, ми створюємо умови для розвитку дітей і молоді, у нас є безпечні простори та центри життєстійкості, молодіжні центри. Молодь активно долучається до написання та реалізації проєктів і грантів, що спрямовані на розвиток та покращення життя у громаді, – каже начальник МВА.

Відновлюється у громаді й медична інфраструктура, що зазнала значних пошкоджень під час російської окупації, зокрема первинна ланка.

– Лікарня у нас на початку 2023 року поновила роботу, але відновлення ми продовжували. Вона розрахована на 300 ліжок. На кінець 2024 року вдалося відновити всі амбулаторії та частину фельдшерсько-акушерських пунктів, – зазначає Карабанов.

Центр первинної медико-санітарної допомоги в Балаклії до та після ремонту / Фото: Слобідський край

У пріоритеті – відновлення житла

До повномасштабного вторгнення в Ізюмській громаді проживало понад 49 тисяч людей, після окупації було 13 тисяч, а нині – близько 27 тисяч. Після деокупації виявилося, що в місті Ізюм з майже 13 тисяч приватних домоволодінь було зруйновано вщент близько 10 відсотків будинків. А от з багатоповерхівками ситуація складніша – пошкоджень зазнало близько 80 %. Тож для громади в пріоритеті відновлення житла.

– У нас зараз активно відновлюється житловий фонд. Це і програма «єВідновлення», і міжнародні та благодійні організації допомагають людям вставляти вікна, лагодити покрівлю і робити невеличкі ремонти. Зараз ми завершуємо ремонт шести багатоповерхівок. Загалом відновлення житла – основний напрям, потрібно відновлювати, щоб люди могли повертатися додому. Звісно, хочеться все швидше відбудувати, але на це не вистачає фінансового та людського ресурсу. Тим більше війна не закінчилася, і лінія фронту від нас не так вже й далеко, – пояснює секретар Ізюмської міської військової адміністрації Костянтин Петров.

Також в Ізюмі триває комплексне відновлення центральної лікарні. Кошти на її відновлення збирала фундація Олени Зеленської.

– На сьогодні там повністю відновлена частина корпусу, яка була майже вщент знищена під час бойових дій. Зараз там створене реабілітаційне відділення, ремонт палат нині йде, зводять новий корпус, – каже Петров.

Загалом на території громади працює 15 ФАПів. У найбільш постраждалій Кам’янці, що розташована за п’ять кілометрів від Ізюма, є модульна амбулаторія.

– Зараз там постійно проживають 49 осіб, близько 200 людей з цього населеного пункту живуть в Ізюмі, але їздять саджати городи та доглядати за ними. Там у нас установлена модульна амбулаторія, туди за графіком їздять сімейні лікарі та надають медичні послуги, – розповідає секретар МВА.

Та найбільша проблема для Кам’янки – розмінування. Населений пункт без перебільшень просто всипаний мінами.

– Це величезні обсяги, там же, крім самого села, ще й навколо сільськогосподарські угіддя, і там просто суцільне мінування. Складна з цим ситуація, але розмінування відбувається, – додає Костянтин Петров.

На території громади також облаштовані освітні простори для дітей різного віку.

– Намагаємося за можливості щось для дітей робити, бо їм потрібна соціалізація та спілкування з однолітками, адже навчання вже котрий рік онлайн. Є у нас робочі місця, є запит на робочу силу, проте це може бути не високооплачувана робота. Наразі не вистачає водіїв, зварювальників, загалом людей на такі робітничі професії, бо багато чоловіків зараз у війську. На сьогодні потрібні продавці, починаючи з продуктових магазинів і закінчуючи автозапчастинами. У комунальних підприємствах постійна нестача робочої сили, – зазначає секретар Ізюмської МВА.

Нові в дитячому садочку в Ізюмі / Фото: Ізюмська МВА

Громада готова допомагати бізнесу

До повномасштабного вторгнення у Пролісненській громаді проживало понад 12 тисяч осіб, після деокупації було 3200, наразі – 6850. Близько 80 % населених пунктів громади були окуповані з березня 2022 року, через інші пролягала лінія зіткнення. З 2023 року в громаді почалося відновлення пошкоджених будинків. Більшість вдалося відновити завдяки допомозі Міжнародного Комітету Червоного Хреста та за програмою «єВідновлення».

– Потрошку люди повертаються з Європи та інших країн. Ми намагаємося, як можемо, покращити їм умови життя – робимо ремонт дахів, залучаємо фонди, щоб поставити або відремонтувати вікна. У нас працює амбулаторія та в кожному старостаті – ФАП, – розповідає начальник Пролісненської селищної військової адміністрації Сергій Котенко.

Він зазначає, що бізнес на території громади відновив роботу. А підприємцям, які захочуть працювати на території громади, місцева влада готова всіляко допомагати. І наразі охочі є, проте відкривати справу вони поки що не поспішають, посилаючись на несприятливу безпекову ситуацію на Куп’янському напрямку.

– Ми запрошуємо бізнес до себе у громаду, готові виділяти землю, приміщення та все, що ми можемо зробити від себе. Загалом бізнес у громаді почав працювати майже весь, але інвестицій поки що немає, зараз йдуть перемовини з приводу трьох підприємств, але поки на Куп’янському напрямку напружена ситуація – все це на паузі. Але якщо все буде добре, то як мінімум три підприємства відкриються на території громади, – розповідає начальник Пролісненської СВА.

З робочими місцями у громади наразі є проблеми.

– У нас робота є, але більше для чоловіків, бо потрібні комбайнери, трактористи. У цілому, звісно, краще, ніж було відразу після деокупації, бо багато вже розміновано територій, але приблизно 30 % ще потребують розмінування. Водночас громада недоотримує гроші у вигляді податків. Ми намагаємося залучати у громаду фонди, пишемо гранти. Хочеться, щоб люди поверталися у перспективну громаду, – додає начальник СВА.

Дитячий майданчик у Коробчиному Пролісненської громади / Фото: Пролісненська СВА

Відновлення на паузі

До повномасштабного вторгнення у Циркунівській громаді проживало близько 14 тисяч мешканців, після деокупації було близько 5 тисяч. А після наступу, що почався у травні 2024 року, частина виїхала, і залишилося близько 2 тисяч населення. Зараз у самих Циркунах проживає 3 тисячі людей і близько 500 – у Тишках і Руських Тишках. Більшість із них – літні люди.

– Влітку 2024 року населення почало знову потроху повертатися, і зараз у нас проживає близько 3,5 тисячі людей. Інші живуть хто де й не ризикують повертатися, бо, на жаль, є випадки, коли до нас долітає, особливо в Тишки та Руські Тишки. Людям працювати нема де, бо підприємства всі розбиті. У полі теж ніхто не працює, бо розміноване лише село Циркуни та ще трошки прилеглої території, а все інше заміноване у нас. Тому в нас зараз працює тільки сільська рада, магазини, амбулаторія в Циркунах і фельдшерський пункт у Тишках двічі на тиждень, – розповідає начальник Циркунівської сільської військової адміністрації Микола Сікаленко.

Він зазначає, що поки у громаді нестабільна безпекова ситуація та немає робочих місць, люди повертатися не будуть. Тож, виходячи із ситуації, запускати процес відновлення нині недоцільно.

– Ми готуємо та розроблюємо деякі проєкти, і як тільки буде можливість, ми втілимо їх у життя. Плануємо ще підготувати комплексну програму розвитку нашої громади, але це все перспективи, – каже Микола Сікаленко.

Село Циркуни – одне з найбільш постраждалих на Харківщині, тому населений пункт став частиною пілотного проєкту комплексного відновлення за принципом «Краще, ніж було». Проте наразі через обстріли цей процес призупинили.

– Там неможливо просто працювати, та і сенсу немає. Ми проводимо певні підготовчі роботи, розробили для себе концепцію комплексного відновлення населеного пункту. Тобто підійшли дещо масштабніше, ніж інші наші колеги, тому що в нас є час, скажімо так, озирнутися навкруги та подивитися, що ми хочемо робити й отримати, – говорить начальник Служби відновлення та розвитку інфраструктури Харківської області Андрій Алексєєв.

За його словами, це буде комплексне відновлення села, але за умови, що там можна буде безпечно працювати.

– Ми отримаємо практично новий реанімований населений пункт, в якому буде вся необхідна інфраструктура, нові будівлі, нова дорога, нові підземні комунікації, лінії електропередачі, відновлювана енергетика, тобто це буде взагалі населений пункт нового формату, якщо в нас буде змога в ньому працювати. Наразі ми проводимо лише підготовчі роботи, — зазначає Алексєєв.

Цього року фахівці Служби відновлення та розвитку інфраструктури планують провести проєктні роботи щодо перевлаштування підземних комунікацій на території Циркунівської громади, бо наразі вони там відсутні.

Відновлення світла у Циркунах / Фото: «Харківобленерго»

Будується підземна школа

До великої війни у Савинській громаді населення складало 10 300 людей, після деокупації було 2400, а нині – 5821. Найбільшу увагу тут приділяють відбудові житла, а найближчим часом почнуть будувати нову підземну школу.

– До відновлення житла ми залучаємо безліч міжнародних організацій. Ми розуміємо, що родини з дітьми повернуться тоді, коли будуть належні умови для навчання, тому в нас створюються простори для надолуження освітніх втрат, освітньо-розважальні. Також будемо будувати повноцінну підземну школу в Савинцях. Це дасть змогу школярам зі всієї громади безпечно навчатися. Вже проведені всі підготовчі роботи, і найближчим часом у нас з’явиться котлован, плануємо, що в листопаді цього року в нас уже буде повноцінна підземна школа, – говорить начальниця Савинської селищної військової адміністрації Оксана Супрун.

Робочі місця у громаді є, каже Оксана Супрун. Проте половина населення – літні люди.

– Наразі у нас є понад 30 вакансій, але люди, які залишилися у громаді, або не мають фізичного здоров’я працювати, або це робота, що вимагає певної освіти. У громаді працюють усі підприємства, крім одного, яке отримало значні пошкодження після окупації. Тому власники виїхали з України. Сільгоспвиробники працюють, але поки що не на повну потужність, бо 30 % земель громади ще заміновано, але інші 70 % оброблюються. Ми зараз із сільгосптоваровиробниками відпрацьовуємо плани щодо створення робочих місць, – каже начальниця СВА.

У 2023 році у громаді відкрили ЦНАП. Через те, що будівлі зазнали пошкоджень під час обстрілів та окупації, його було розташовано в закладі дошкільної освіти. Наразі вже завершилося будівництво нового ЦНАПу.

– Надання всіх послуг ми зробили в одному місці, щоб людям було зручно їх отримувати. Ми вже завершуємо умеблювання та будемо його відкривати. Це сучасний і комфортний простір у центрі селища. Ми активно працюємо над згуртуванням громади та включенням людей у процес відновлення, залучаємо їх до обговорень, щоб зрозуміти, що для жителів є пріоритетним. Дуже повільно, але люди включаються в цей процес, спочатку це були одиниці, а нині декілька десятків мешканців активно включаються в життя громади, – говорить Супрун.

Модульний будинок у селі Залиман Савинської громади / Фото: Слобідський край