Як прикордонник став очима артилерії на Вовчанському напрямку

Історію військовослужбовця на своїй сторінці у Facebook розповіла і виклала пресслужба прикордонної бригади «Гарт», повідомляє медіа «Слобідський край».

На початку повномасштабного вторгнення Дмитро проходив строкову службу на Львівщині. В перші дні він підписав контракт та написав рапорт на переведення в зону ведення активних бойових дій. Як піхотинець – потрапив до Серебрянського лісу. Там з автоматом у руках стримував збройну російську агресію та не давав ворогу просунутися вглиб країни.

Безстрашний, завжди готовий ринути в бій та відпрацювати на всі 100 % – такий потенціал важко було не помітити, тож Дмитру запропонували приєднатися до команди пілотів та стати оператором розвідувальних дронів. Захиснику ідея сподобалася, він пройшов навчання і почав нищити ворога в серйозніших масштабах.

На бойовому шляху траплялося різне: неодноразово потрапляв під артилерійські обстріли, удари авіації, часто був під прицілом ворожих FPV. Та справжнього адреналіну зазнав уже під час другої ротації в складі бригади «Гарт» на Харківщині. Під час наступу росіян на Вовчанськ  у травні 2024-го Дмитро став очима артилерії для багатьох суміжних підрозділів Сил оборони України. Ту ніч прикордонник закарбує у пам'яті назавжди. Каже, таку кількість ворога бачив вперше.

– Вони сунули звідусіль. Було таке відчуття, ніби всі сили російської армії стягнули саме туди. По нас працювали з усього можливого озброєння. Спочатку трималися, розбивали їх пачками, але сили були нерівними, ми поступово почали втрачати позиції, – розповідає Дмитро.

На ранок ситуація дійшла до своєї критичної точки. Прикордоннику довелося відходити. Противник слідував практично по п'ятах. Дмитро знайшов тимчасове укриття у побратимів з мінометного підрозділу.

– БК закінчувалося, але хлопці готувалися прийняти бій. Кожен розумів, що він може стати останнім, проте здавати позицію ніхто не збирався. Далі пролунав потужний вибух, укриття засипало землею і колодами. Поруч розірвався ворожий артилерійський снаряд, – згадує боєць. 

Спільними зусиллями військові вибралися з-під завалів і почали відходити в бік своїх. Завдання було надскладне, адже з неба постійно спостерігали ворожі пташки, а хід був сповільнений. Прикордонники несли на собі двох поранених. Так продовжувалося 10 кілометрів.

– Відходили через увесь Вовчанськ. Перед нами один за одним падали КАБи. Намагалися рухатися вузькими вуличками, будинки навколо складалися як карткові. Кілька разів над нами зависали ворожі FPV-дрони. Доводилося навіть залазити в водопровідну трубу, щоб від них сховатися, –  згадує Барон.

Тоді прикордонникам вдалося вибратися без втрат. На виході з міста поранених передали евакуаційній бригаді. Наразі Дмитро разом з побратимами продовжує стримувати окупантів на цьому ж напрямку. В скарбничці має десятки успішних вильотів. Його завдання – відшукати ціль та передати максимально точні координати для артилерії, або ж скерувати ударний FPV в укриття ворожої техніки чи особового складу. Завдяки пильності військового, російська армія вже втратила безліч дорогої техніки та зменшилася в сотні разів. Натхнення до роботи Дмитро здобуває зі своєї ж результативності. Каже, відчуття від успіху – це щось неймовірне, його важко описати словами.

Раніше ми писали про Віктора – мінометника у 92-ї ОШБр. 25 лютого 2022 року чоловік прибув до військкомату, аби стати на захист Батьківщини, адже свого часу пройшов строкову службу, а також був контрактником Національної гвардії України.