Боротьба зі сміттям: чи приживеться досвід Польщі в Україні

Стихійні сміттєзвалища та переповненні полігони, що час від часу займаються, забруднені стічні води і ґрунт – свого часу схожі до українських проблеми мала й Польща. Але інтегруючись у ЄС, поляки здійснили революцію у сфері боротьби зі сміттям. Як це вийшло і яка сьогодні в країні культура поводження з відходами, «СК» розповів Сергій Сухобойченко, який вже кілька років проживає у Варшаві.

Колись на 38-мільйону Польщу було понад тисяча сміттєзвалищ, значна частина з яких загрожувала навколишньому середовищу й не відповідала європейським стандартам. Сортуванням відходів на побутовому рівні також мало хто займався, сміття збиралося до купи та відносилося на смітник, звідти воно прямувало на звалище. Сьогодні культура поводження з відходами для багатьох поляків – це щось на кшталт правил особистої гігієни: «встав, почистив зуби», які виконуються на автоматі щодня. 

– Я, наприклад, спочатку дивувався, коли бачив, що місцеві жителі піднімають папірці або навіть недопалки і кидають в сміттєві бачки. Зараз сам так роблю, – згадує свої перші враження від Польщі Сергій Сухобойченко. – Викинути обгортку від цукерки повз урну – це як злочин, і викликає дике обурення у всіх, хто бачить.

Він разом з дружиною і донькою переїхав до Варшави з Євпаторії в 2014 році. Проблемами екології й поводженням з відходами чоловік переймався ще в Україні. Доволі довго вивчав це питання в Криму, робив різноманітні аналітичні звіти, також був координатором програми «Впровадження інтегрованої моделі поводження з твердими побутовими відходами в рекреаційній зоні міста Євпаторія». Починаючи з 2010 року Сергій став експертом від громадських організацій екологічного проекту Світового Банку «Оцінка екологічного управління на муніципальному рівні».

– Важливим етапом у вирішенні проблеми відходів стала так звана «сміттєва революція» впродовж 2012–2013 років, коли держава повністю передала питання комунальних відходів органам самоврядування. Відтоді саме місцева влада у Польщі встановлює ціни для мешканців будинків за вивезення сміття, а також відповідає за реалізацію директив Євросоюзу в цій галузі, зокрема його сортування та переробку.

Із 1 липня 2013 року обов’язковим для всього населення стало сортування сміття. З’явились три різнокольорові резервуари: синій – для паперу та картону, зелений – для скла, жовтий – для пластику та целофанову тощо. Із липня 2017-го кількість фракцій збільшилася до чотирьох, на вулицях Польщі з’явилися ще коричневі контейнери, призначені для харчових та інших біовідходів, у тому числі й лушпиння, скошеної трави, гілок дерев і кущів, тирси, кори, листя і квітів. Не можна викидати в коричневий сміттєвий контейнер кістки тварин, відходи тваринництва, золу, каміння та сміття із землею, плити МДФ та ДСП.

Деякі предмети полякам викидати у всі сміттєві баки категорично заборонено: несправну побутову техніку, електроприлади, а також батарейки, акумулятори, лампи, упаковки з-під хімікатів та навіть ліки, термін яких вийшов. Усе це слід нести у спеціально облаштовані пункти утилізації при магазинах та аптеках, а також на рівні гмін мають бути створені спеціальні Пункти селективного збору побутових відходів (PSZOK). Краків і Варшава також мають підписані договори з аптеками, куди люди можуть принести ліки, термін дії яких закінчився.

У Варшаві тариф за вивезення сміття для однієї людини, яка сортує сміття, становить приблизно 10 злотих (66 грн). Якщо люди не сортують сміття, то вартість зростає на 20 %. Зазвичай такі тарифи побудовані на довірі.

У Любліні, як і у більшості польських міст, тарифи на вивезення сміття прив’язують до кількості людей, які проживають у помешканні. До прикладу, за одну людину треба заплатити 12 злотих на місяць (приблизно 80 грн), за двох людей – 25 злотих (166 грн), від трьох осіб і більше – 39 злотих (260 грн). Це стосується багатоповерхівок. У приватних будинках ціна становить відповідно 30 злотих (200 грн), 39 злотих (260 грн) і 50 злотих (333 грн).

– У Польщі немає несанкціонованих сміттєзвалищ. Також люди самостійно не можуть займатися утилізацією сміття. У країні діють суворі правила щодо переміщення сміття. Не можна вивозити сміття, наприклад, з одного району в інший. Якщо малі містечка не мають ресурсів для облаштування спеціальних закладів поводження з ТПВ, то в рамках одного повіту вони можуть об’єднуватись, щоб залучати додаткові інвестиції. Так, до прикладу, Люблін спільно з довколишніми містечками створили заклад з механічно-біологічної переробки сміття, де зараз переробляють відходи. І такі сусідства для людей цілком безпечні.

– У польських школах збирають пластмасові кришечки від пляшок, які йдуть потім на виготовлення інвалідних візків. Збирають макулатуру, а потім клас сам вирішує, куди спрямувати виручені кошти. Зазвичай на культурну програму: в музей або на пікнік. 

У зв’язку з новими нормами сортування сміття (які набрали чинності з 1 липня 2017 року) міністерство охорони навколишнього середовища Польщі оголосило конкурс для школярів на найкращий проект навчально-інформативної реклами сортування та переробки сміття серед населення Польщі.

– Метод зберігання гною регулюється законом, згідно з яким гнійна сеча і суспензія (змішана сеча та твердий гній) зберігаються тільки у герметизованих ємностях, щоб розливи не проникали в ґрунт. Заборонено зберігати гній у призмах на полі, оскільки вміст азоту та фосфору, що містяться в ній, може потрапити до ґрунту та підземних вод, що може призвести до їх забруднення. З гною робляться добрива, яких у Польщі вже не вистачає. Тому зараз відходи, основою яких є гній, експортують з Голландії.