«Це кровожерні вбивці, які прийшли захопити нашу країну»: офіцер бригади «Азов» Марія про росіян
Про це повідомляє «Слобідський край» з посиланням на Східне оперативно-територіальне об'єднання НГУ.
Марія виростала на Донеччині й з юного віку переживала за рідну землю, більша частина якої опинилася під окупацією. Зі школи вона мріяла захищати Україну, як і її старший брат. Вступила до лав 12-ї бригади оперативного призначення після випуску з Академії Нацгвардії у березні 2021 року. Та тоді вона навіть не уявляла, якого масштабу випробування на неї чекали попереду. Звістку про початок повномасштабного вторгнення отримала пізно вночі 24 лютого.
«Десь о другій ночі мені зателефонували й сказали: «У нас війна. Їдь до військової частини!» Ми тоді приїхали і ще пару днів обороняли військову частину», — розповіла Марія.
На той момент вона була заступником командира стрілецької роти з конвоювання, екстрадиції підсудних по роботі з особовим складом. Ситуація стрімко погіршувалася. Основні сили захисників Маріуполя почали концентруватися у металургійному комбінаті «Азовсталь». Він став важливим командним та логістичним центром, звідки постачалися боєприпаси, продукти бійцям, які вели вуличні бої, куди евакуювали поранених та загиблих.
«Спочатку ще в нас були запаси, але потім вже почалися проблеми з водою. Однією літровою пляшечкою води на день мились. Ділилися харчами з цивільними людьми, які були також в іншому бункері», — згадує дівчина.
Окупанти рівняли Маріуполь із землею, разом з його мешканцями, та втрачали величезні людські й технічні ресурси, але поступово периметр навколо «Азовсталі» зменшувався.
«Були постійні обстріли. Хлопці виїжджали на завдання і також вели бої у місті. Моя задача була підтримувати морально-психологічний стан хлопців та дівчат, які знаходились на «Азовсталі». Деякі дуже важко переживали ці травматичні обставини. Найбільше травмувала втрата когось рідних. Я пережила це на собі, коли мого брата було поранено, і спочатку по радіостанції передали, що він загинув. Це був, напевно, найважчий момент мого перебування там», — ділиться Марія.
Та згодом виявилося, що брат був живий.
«Тоді мій старшина взяв машину, і ми поїхали до мого брата у лікарню. Я зібрала його речі і в останній момент також взяла свою ковдру. Так боляче було тоді дивитися, коли твоя рідна людина лежить уся в крові! А ти ніяк не можеш допомогти, крім як поговорити! У цей момент не можна показувати свої емоції: плакати чи впадати в істерику. Ні! Йому від цього не стане легше!», — розказує Марія.
З оточеного міста її брата евакуювали гелікоптером. Ситуація ставала гіршою з кожним днем, ресурси вичерпувалися. Зник зв’язок. Командування частини прийняло рішення дозволити особовому складу частини, зокрема жінкам, самотужки евакуюватися з Маріуполя, визначивши точкою збору Запоріжжя. Марія та її три подруги спочатку переховувалися у підвалах та потім пішки почали вибиратися з оточення крізь численні блокпости російських окупантів.
«Це кровожерні вбивці. Вони прийшли захопити нашу країну і вбити наших людей. Відчуваю до них, скоріше, не ненависть, а огиду», — каже дівчина.
Незважаючи на пережите, Марія й зараз віддана своєму обов’язку та бригаді «Азов».
«Наші військовослужбовці мають унікальний бойовий досвід. Вони навчать вас воювати максимально ефективно. Ті, хто прийде до нас, буде брати участь у штурмових діях, звільняти українську землю до кордонів 1991 року», — впевнена Марія.
Гвардійці бригади «Азов» є питомою складовою Сил оборони України, вони професійно нищать російських загарбників на південно-східних рубежах, мужньо б’ються за волю та суверенітет українських земель.
Нагадаємо, у Харківській області стартував набір до «Гвардії Наступу». Приєднатися до формувань кличуть умотивованих та патріотичних громадян, які братимуть участь у звільненні тимчасово окупованих територій. Кампанія – не є мобілізацією населення, а кожен доброволець зможе самостійно обрати бригаду, до якої хоче долучитися.
