Це не остання наша війна з диким сусідом: історія бійця з харківської бригади
«Хорват» – військовослужбовець 120-го окремого батальйону сил територіальної оборони ЗСУ. Поки йде війна, чоловік не хоче називати своє ім’я та розповідати про те, як жив раніше.
Історію бійця на своїй сторінці у Facebook розповіла пресслужба 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ, повідомляє медіа «Слобідський край».
Готуватися до великої війни Хорват почав ще задовго до її початку. Каже, що цікавився історією, тому розумів, що повномасштабна війна з росією – невідворотна.
– Я знав, що вторгнення буде, і готувався до цього. В мене навіть були суперечки з родиною і друзями з цього приводу. Я вивчав історію України, особливо захоплювався війною з більшовиками 20-х років 20-го сторіччя. Цікавився такими поняттями, як «нація», «народ», «держава». Розуміючи, що історія циклічна, поступово приходиш до того, що ця війна мала бути і це не остання наша війна з диким сусідом, – розповідає Хорват.
Разом з друзями чоловік організував такий собі мілітарний клуб, де вони готувались до можливого вторгнення.
– Ми пробували спрогнозувати різні варіанти розвитку подій. Хочу сказати, що події розвивались більш-менш за тим сценарієм, який ми прогнозували, але ворожа армія видалася менш професійною, чим ми її уявляли. За десять днів до війни я вже зібрав тривожний рюкзак з необхідними речами і спорядженням, – каже військовий.
Він згадує, що 24 лютого 2022 року прокинувся, коли над будинком пролітали «гради». Вже наступного дня чоловік був у військовій частині та отримав зброю.
– В перші дні добровольці йшли без всякої підготовки, на це не було часу. Треба зауважити, що мені дуже допоміг досвід, який я отримав, граючи у комп’ютерні ігри, такі як Call of Duty, Battelefield і Stalker. Як поводитись зі зброєю, куди стріляти і як закидати боєприпаси – цю теорію я отримав саме у відеоіграх, – говорить боєць.
Хорват говорить, що за ці понад два роки українська армія дуже змінилася та стала сильнішою. Проте, додає чоловік, сподіватися на швидку перемогу не варто.
– Тепер, пройшовши більше двох років війни, ми розуміємо, наскільки наївними ми були на початку вторгнення. Ми ганялись за ДРГ, не маючи потрібної підготовки, зупиняли шалену орду тим, що було під руками. Тепер ми досвідчені воїни, впевнено крокуємо до Перемоги, але до неї ще так далеко, – зазначає військовий.
Раніше ми писали, що 74-річна мешканка Харківщини Антоніна Анатоліївна прийшла в міську адміністрацію, щоб віддати 500 гривень з пенсії на ЗСУ. Розчулені воїни зі 120-го окремого батальйону 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ одразу ж зібрали подарунки для жінки.
А також про хмельничанина Анатолія на псевдо «Крим», бійця прикордонної бригади «Сталевий кордон». Чоловік розпочав свій службовий шлях ще у 2015 році під час проведення антитерористичної операції на сході країни.
Та про Віктора – зенітника у 92-й ОШБр. За понад два роки чоловік встиг побувати у кількох підрозділах: спочатку рембат, потім піхота, а тепер – ППО. А поки воював, став дідусем дівчинки, яку назвали Вікторія.