Чому Масниця, а не Масляна: як українці святкували останній тиждень перед Великим постом

Інші назви Масниці

Запусти, Пущеннє, Останній сирозапусний тиждень, Сирниця, Колодій, Колодка,  Бабин (Бабський) тиждень, Сирна неділя, Загальниця – все це про неї ж, про Масницю. Це останній тиждень перед Великом постом, тож християнський сенс – підготовка до нього. Це відбилося і в традиційному масничному меню, і в останньому її дні – Прощеній неділі, коли при зустрічі люди тричі низько кланялись одне одному й промовляли: «Прости мене!» і у відповідь чули: «Бог простить».

Здавалося, все логічно – за тиждень перед початком Великого посту підготувати організм до суворих обмежень та відмовитися від споживання м’яса і зосередитися тільки на молоці та молочних продуктах (передусім на сирі), яйцях та рибі. Проте їх їсти вже досхочу – адже організм потрібно було наситити корисними елементами та сполуками. 

Власне, Сирний, Сирозапусний тиждень або Сирниця – саме тому. Але тут прихований прадавній сенс. З язичницьких часів пращури українців шанували Велеса (Волоса) – бога худоби. Саме його пригощали масним сиром. Звідси й приказка: «У Велеса й борода в маслі».

Найпоширенішу свою назву «Масниця» цей тиждень має від слова «масний», тобто такий, що містить багато жиру, масла. Власне, мова йде про те, що останній тиждень людина мала можливість їсти жирні молочні страви.

Традиційна страва украінської Масниці - не млинці,а вареники. Фото: brovary.net.ua

Масниця – свято єднання, а не розбрату

В Україні завжди з любов’ю ставилися до цього свята. Надаємо свідчення більш ніж сторічної давнини, зібрані етнографами того часу: «Масниця в нашому селі – це найвеселіший час для селянства». «Цілий тиждень перед Великим постом п’ють та забавляються, роблять складчину…». «Це свято дуже шумно проходить у селах». «Люди катаються по вулицях на конях днями...». «На Масницю цілий тиждень ходять у гості родичі до родичів, сусіди до сусідів, куми до кумів, свати до сватів і разом балюються».  

Як бачите, святкування Масниці мало масовий характер, об’єднуючи всю людність хуторів, сіл, містечок. Зверніть увагу: не змагання, не бійки, не «узяття снігових фортець», а саме єднання та разом – шанування предків, святкування приходу весни, колективна дія, спрямована на об’єднання громади. Це одна з особливостей глибинного сенсу Масниці в Україні, на відміну від росіян. 

Ще однією особливістю був жіночий «акцент» свята. Ви ж знаєте, що українська жінка у минулі сторіччя мала набагато більше прав та волі, ніж російська? Так ось – усе це дуже добре видно по тому, як традиційно проводили Масний тиждень (і саме тому він ще називався Бабський тиждень). В Україні чоловіки на цей час перетворювалися на підкаблучників, а жінки проводили всі головні дійства та навіть переодягалися в чоловіків у деяких регіонах.

Ну і нарешті – прадавній сенс свята мав, як не дивно, еротичний підтекст – власне, як і у словаків, поляків та інших європейських народів. Весна – це поява нового, зародження життя, народження, розмноження. Недарма неодмінним атрибутом тижня в Україні була колодка – така собі невелика дерев’яна паличка – прадавній фалічний символ, навколо якої все «крутилося». Власне, звідси ще одна розповсюджена назва Масниці – Колодій. 

Розклад на Масницю

Єдиного сценарію проведення Масного тижня в Україні не існувало: кожний регіон мав свої особливості, свої традиції, навіть свої терміни «життя» Колодія (так, він народжувався, «хрестився», жив, помирав, його «відспівували» та ховали – і все за цей тиждень). Подекуди Колодій «помирав» уже на третій день. «Сьогодні народився Колодій, а взавтра хрестять, а позавтра умер, а там ховають. І так п’ють п’ять день аж село гуде», записували етнографи сто років тому.

На Харківщині, наприклад, на Масницю «водили цапа (козу)». Рядили молодого хлопця, чіпляли йому роги. Чоловік водив «цапа», а баби бігали з паляницями, варениками, вигукували: «Ой скочив цап». Багаті господарі пригощали «цапа», заводили його у двір, у хату, щоб багатство прибувало. В селі Другий Лиман, наприклад, чоловіка перетворювали на цапа за допомогою соломи, прив’язуючи солом’яного хвоста та роги. 

Ще про слобожанськи традиції святкування Масниці можна почитати тут: https://www.slk.kh.ua/news/kultura/na-maslyanu-khodyat-do-teshchi-z-podarunkami-i-gotuyut-kholodets-zi-svinikh-nizhok-etnograf.html 

Інші регіони мали свої не менш цікаві традиції. 

Понеділок

Цього дня чоловіки були небажаними в хаті  – вони йшли до корчми. А молоді заміжні жінки збиралися у хаті. Одна з них приносила невелику дерев’яну чурочку – колодку і клала на стіл, інші по черзі підходили та «свивали» кожна своїм шматком тканини.

Водночас жінки розігрували справжню інтермедію на кшалт такої:
«Ой, кумо, що це ви так погано себе почуваєте? – Оце ж, певно, зараз родю!». 

Розмови могли бути геть різні, згадувалися різні випадки з життя, обговорювали спогади. Потім сідали за стіл і починалися святкування. Чоловіки «підтягувалися» до зібрання вже ввечері. 

Вівторок

У селі повністю відтворювали обряд хрестин, вибирали хресних батьків Колодієві. Другий день Масниці вважався веселим, щасливим днем. Повсюдні гуляння. Села й містечка були сповнені співів та музики. 

Після святкування народин Колодки заміжні жінки обходили ті родини, де були хлопці, котрі не одружилися шлюбного сезону, і прив’язували матерям колодку до ноги. У такий спосіб карали і дівчат, які перебирали женихами. Прив’язували колодку і парубкам, які не оженилися. Ритуал в’язання колодки передбачав обов’язковий викуп горілкою, вином, грошима. Після викупу колодку відв’язували. 

Та сама колодка. Фото: zhzh.com.ua

Середа 

У цей день приходили всі, хто не встиг прийти в понеділок чи вівторок у гості. У середу уже брали участь і неодружені, і чоловіки, і діти – все село починало гуляти. Тому цей день вже називали «широкою Масницею». 

У середу жінки пригощали традиційними масничними стравами чоловіків своїх дочок. Вважалося, що чим багатший її стіл, тим більше теща сподобається зятю. Цей день вважався вдалим приводом, щоб налагодити стосунки у сім’ї, подружитися та висловити свою вдячність.

Четвер 

Четвер – день багатий на обрядові дійства, за виконання яких знову ж таки найбільше відповідали жінки. У четвер Колодій разом з усім людом «справляє Масницю». Щоправда, на Вінниччині оплакували вже померлого Колодія. А на Львівщині в четвер везли «колодку» на ярмарок «продавати», виспівуючи колодійних пісень. Похорони «колодки» з усією належною при цьому атрибутикою справляли на Волині. 

Від четверга вже масово наряджалися в «машкари» (маски) та з розмахом влаштовували народні гуляння: водили хороводи, співали, каталися з гірок. 
Однією з важливих подій Масничного дня було вшановування святого Власія (Велеса в язичницький традиції). У кожній оселі в цей день повинні бути вареники, бо «Влас на вареники лас». Жінки збиралися компаніями та йшли до шинку «ласкати телят» – пригощатися начебто для того, «щоб корови були ласкаві до телят і не бодливі», неодмінно випивали по повній чарці.

П’ятниця 

В частині регіонів оплакували смерть Колодія. 

Також у п’ятницю влаштовували тещині вечора, де мати доньки мала відвідати зятя, а він пригощав її налисниками та варениками. Можна було брати із собою і подруг, щоб похвалитися перед ними, як її шанує зять. За народними прикметами вважалося, якщо обряд виконати правильно, то відносини тещі і зятя будуть ідеальними.

Субота

Молоді жінки запрошували до себе в гості родичів чоловіка, насамперед свекруху. Дружина повинна була наварити вареників і почастувати ними свекра та свекруху. Невістці зазвичай родичі дарують цього дня подарунок, щоб показати їй свою особливу прихильність і задобрити.

Також субота була поминальним днем: справляли поминки по Колодію. Співали особливі, на цей випадок складені, пісні. Подекуди саме в суботу ховали Колодія. Цього дня також «випроводжали» Масницю. Було заведено поминати всіх померлих родичів, українці несли в церкву «панахиду» – хлібину, цукор або мед. 

Неділя

У багатьох регіонах України її називали «Чорною неділею». Віряни поважного віку одягалися в чорне і носили тільки чорний одяг аж до Великодня. А ще цю неділю називали «Пущенням», «Масним Пущенням», «Постовими Заговинами», бо люди заговлялися в цей день на Великий піст. 

Важливо було провести цей день з добрими думками та настроєм, покаятися у своїх гріхах і ввійти у Великий піст з чистою душею та совістю. Також було заведено вибачатися одне в одного, згадувати померлих. 

На Пущення одружені діти ходили до батьків, куми до кумів, свати до сватів. Сходилися рідні, свояки, сусіди.

Гучне гуляння з музикою та танцями дозволено було лише молоді, адже вона в цей день прощалася аж до осені з вечорницями. 

Заборони, прикмети та повір’я Масниці

• Заборонялося вінчатися у церкві.
• Не можна було прясти, бо міль поїсть як не прядиво, то одяг з нього, а ще сир та м’ясо швидко псуватимуться.
•  Роботу по дому можна виконувати лише у перші три дні, а з четверга до неділі всю фізичну працю краще відкласти.
•  Сидіти вдома на самоті під час цього тижня не рекомендується – це час, коли треба від душі погуляти та повеселитися.
•  Приймати гостей потрібно забагато накритим столом, інакше рік не задасться, а ще не відмовляти бідним та нужденним.
•  Яка погода на Сиропусну неділю, така й на Великдень буде.

 Як сонце сходить рано, то й весна рання буде. 

Особливості національного меню

Яйця, риба, але головне – молоко та його продукти в усіх видах і комбінаціях були основою меню для цього тижня. 

Запікали молочні каші, малаї (невеликих розмірів хліб або корж з кукурудзяного, горохового або пшоняного борошна), сирники, готували яєчні запіканки, дужики (довгастий поминальний хліб на житньому або гречаному борошні), налисники, молочні киселі. Але головною стравою були не млинці (хоча подекуди і їх готували з гречаного борошна) – а вареники із сиром. Чому саме вареники?

Що вам за формою нагадує вареник? Так, Місяць. У наших предків вареник був символом молодого Місяця – до речі, так само, як і сир. У старовину це була ритуальна страва, адже Масницю справляють завжди на Місяці-молодику. «Масничний Місяць заговляється варениками», – говорили пращури. 

Як приготувати справжні налисники – можна дізнатися тут: https://www.slk.kh.ua/news/korisno/provodzaemo-masnicu-z-klasicnimi-nalisnikami.html 

Готуй, як пращури: рецепти оригінальних страв на Масницю 

Молочний кисіль

Знадобляться:

•         900 г молока
•         100 г цукру
•         75 г кукурудзяного крохмалю
•         ваніль за смаком

Молоко процідити в каструлю, нагріти до кипіння, додати цукор і знову довести до кипіння.

У гаряче молоко влити заздалегідь розведений холодним молоком крохмаль і, безперервно помішуючи, варити на слабкому вогні 3–4 хвилини. 

У готовий кисіль додати ваніль. Розлити у посуд, посипати цукром і охолодити. Перед поданням до столу полити сиропом.

Малай із сиром

Знадобляться: 

•         100 г кукурудзяного борошна
•         150 г кисломолочного сиру
•         4 яйця
•         150 г цукру
•         0,5 склянки кислої сметани
•         лимонна есенція

Жовтки розтерти з цукром, всипати перетертий крізь сито сир, додати сметану, борошно та кілька крапель лимонної есенції.

Все разом ретельно вимісити і лишити на 30 хвилин. 

Через півгодини масу акуратно змішати з білками, збитими до піків, викласти у змащену і посипану сухарями форму.

Випікати годину за температури 210–250 градусів.

Смачної вам Масниці!