Готовий залишитися на службі після Перемоги: історія бійця з Харківщини

Історію бійця розповіли у відділенні інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України, повідомляє медіа «Слобідський край».

У травні 2022 року Андрій взяв зброю і став добровільно до війська. До великої війни служив у поліції на цивільній посаді, а звільнившись – займався будівельною справою.

– Початок вторгнення я зустрів удома, як абсолютна більшість українців. Ранок, вибухи, розгубленість. Два місяці я був волонтером. Рідні мої вже у Львів поїхали, а я згадав усі зв'язки й допомагав цивільним як міг – ми привозили харчі та роздавали їх людям на вулицях спустошеного тоді Харкова. І тоді зрозумів, що треба йти, – пригадує Андрій.

Після курсу підготовки опинився під Балаклією, а далі була ротація.

– Щойно ми закінчили курс та отримали сертифікати, нас відпустили додому на добу, але й ту не добули. Командир зателефонував на ранок і сказав терміново повернутися, бо ми вдень висуваємось – так для нас восени 2022-го почався Харківський контрнаступ, – говорить військовий.

У грудні 2022 року Андрія поставили керувати ротою.

– Потім ми виїхали на позиції поблизу Кремінної. Там завжди було тяжко. Ворог дізнався, що у нас ротація і пішов у масований наступ на нашій ділянці відповідальності. Піхота і броня за підтримки артилерії та мінометів. Все, що я бачив до Серебрянських лісів, тепер здається чимось несерйозним, – вважає гвардієць.

Позицію Чикаго російські окупанти штурмували 1 лютого 2023 року. Ворогу вдалося зайти в тил, танк і БМП працювали по них впритул. Андрій отримав осколкове поранення після пострілу танка, уламки попали біля легеневої артерії та до низу живота. А ще чоловік отримав контузію. Дві години поранений гвардієць керував обороною позиції. Лише після відбиття атаки сам поїхав до лікарів.  Там його чекав спочатку невірний діагноз та ретельне дослідження. Тричі Андрію довелося змінити лікарню, аж поки йому не зробили операцію. Після швидкої реабілітації Чикаго повернувся до своїх хлопців на нуль.

– Соромно бути здоровим та не бути військовим під час війни у твоїй країні. Особливо болісно бачити жінку-військовослужбовця та цивільних чоловіків поряд. Однак я вже зрозумів, що не всі можуть воювати чи просто навіть служити. Багато хто з цього переліку просто попали у погану компанію та наслухалися фігні, хоча трапляються і принципові гади. Як показав мій досвід, найкращі воїни – це зазвичай скромні та стримані хлопці. Ті, хто кричить, що рватиме руками ворога, після перших прильотів зазвичай тікають, а мовчазні хлопці лишаються до кінця і не віддають позицію, – зазначає гвардієць.

У грудні 2023 року Андрія було нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.

Раніше ми писали про Віталія на псевдо Ведмедик – механіка-водія бронетранспортера М113 у 15-му мобільному прикордонному загоні «Сталевий кордон». Його розрахунок виконував бойові завдання на Вовчанському та Куп'янському напрямках.

Та про Андрія – хірурга стабілізаційного пункту медслужби першого батальйону Інтернаціонального легіону, який функціонував у складі 92-ї ОШБр. Цілодобово разом з однодумцями він рятує захисників з різних підрозділів Збройних сил України.

А також про 21-річну Таїсію з позивним Джейн – військовослужбовицю 120-го окремого батальйону Сил територіальної оборони ЗСУ. Дівчина народилась у  Харківській області, має спеціальність кухар-кондитер і до повномасштабного вторгнення працювала продавчинею.