Історія харків’янина, який у 18 років став на захист України
Антон з позивним «Райт» – командир аеророзвідки одного з бойових батальйонів 5-ї Слобожанської бригади. Чоловікову 20 років, він має майже дві вищі освіти – до закінчення Харківського національного університету внутрішніх справ ще рік, а от диплом Української інженерно-педагогічної академії гвардієць захищатиме вже через місяць.
Історію бійця пресслужба 5-ї Слобожанської бригади виклала на своїй сторінці у Facebook, повідомляє медіа «Слобідський край».
Повномасштабну війну Антон зустрів вдома, разом з сім'єю. Перший місяць займався волонтерством, але згодом відчув, що цього замало. Тож 31 березня 2022 року добровільно приєднався до Слобожанської бригади.
– Родина дуже нервувала, але я сказав їм, що сам обов'язково виберусь, а от вони мені заважатимуть. Батьки виїхали вглиб України, старша сестра поїхала за кордон, а я взяв документи та разом з другом однокласником пішов до військкомату. Але з’ясувалось, що той давно переїхав, тож ми пішли записуватись до ТРО, але й там не вийшло. Випадково дізналися про бойову частину НГУ, що приймає людей. Це вся історія як я став гвардійцем, солдатом, стрільцем, – пригадує Антон.
На той момент йому було лише 18 років. За час війни гвардійцю довелося командувати, ухвалювати відповідальні рішення, а під час виконання бойових завдань він отримав дві контузії.
– Я був стрільцем лише місяць. Далі в мене з'явився перший мій квадрокоптер – відтоді я літаю. Одразу зрозумів, що це дійсно моє покликання. Перший етап боїв 2022 року, в якому я брав участь, то по суті була глуха оборона з тимчасовими нашими вилазками. Завдання було не пустити ворога далі вглиб, тож ми зарилися під Балаклією й готувалися дати відсіч при нападі ворога. Але я літав і міг не лише спостерігати за противником, а й завдавати йому шкоди. Поряд з нами були бійці Сил спеціальних операцій, вони навчили робити скиди з ВОГів, – розповідає чоловік.
Після Балаклії був виїзд на Куп'янськ, Кремінну, Кліщіївку. Зараз Райт керує групою аеророзвідки. Його побратими освоїли різні типи літальних коптерів.
– Наша задача – бачити всі переміщення та приготування противника біля лінії зіткнення, щоб не допустити його наближення до наших позицій. Стрілецький бій – це лотерея, тому краще до нього не доводити. Окрім цього, будь-яке ураження ворожої піхоти чи техніки, супровід тих, хто загубився, пошуки поранених – це також задачі нашого підрозділу. Кожен з нас вміє літати на всьому, що в нас є, тому в разі несподіванок будь-хто з моїх хлопців може замінити будь-кого з нас, – говорить військовий.
Захищати свою державу Антон готувався ще до початку великої війни, адже розумів, що росіяни хочуть знищити українців.
– Поки всі навкруги заспокоювали себе думками, що «нічого не буде», я мав достатньо часу внутрішньо підготуватися. Моя перша мотивація – зробити будь-що, тільки не пустити до Харкова цих тварюк. Тепер, коли я вже вмію робити багато корисного та довів собі, що можу, я хочу посилити свою здатність робити ворогу погано. Я хочу стати тим, хто вирішує, як саме гнати цих нелюдів з моєї землі, – каже гвардієць.
Раніше ми писали про Дмитра з позивним «Звяга» – військовослужбовця 209-го окремого батальйону сил територіальної оборони ЗСУ. Воювати чоловік пішов добровольцем ще на початку великої війни. За цей час пройшов чимало «гарячих точок» та отримав низку нагород за службу.
А також про полковника Рустама Алієва, який очолює прикордонну комендатуру вогневої підтримки в бригаді «Сталевий кордон», підрозділ формувався з нуля на його очах. Бійці новоствореної комендатури швидко опанували нетипові для прикордонників новітні засоби озброєння та стали на захист країни.
Та про Владислава, який понад рік служить у піхоті 92-ї ОШБр. Чоловік родом з Херсонщини. Після кількох місяців окупації, не замислюючись, він став до строю, хоча до цього і не служив, проте після пережитого під гнітом «визволителів» іншого шляху для себе не бачив. За час служби набрався досвіду та передає його новобранцям.
