Від футболіста до командира взводу: як «Кліщ» нищить ворога на фронті
Артем з позивним «Кліщ» – військовослужбовець 113 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. За майже три роки чоловік побував у Соледарі, Нью-Йорку, Вугледарі, Ясній Поляні та інших «гарячих» напрямках. А також отримав кілька поранень і контузій, до того ж вороги двічі труїли його з бойовими товаришами газами.
Про це повідомляє «Слобідський край» з посиланням на 113-ту окрему бригаду Сил територіальної оборони ЗСУ.
30-річний Артем пішов воювати добровольцем 26 березня 2022 року. Того дня до 124-го Лозівського окремого батальйону Сил ТрО ЗСУ записався не один – ще з двома друзями. Говорить, що хоч його позивний не дуже милозвучний та він ним цілком задоволений.
«Кліща важко вбити, так що я не проти – нехай це слівце буде моїм оберегом», – говорить військовий.
Спочатку чоловік був кулеметником. А наприкінці 2024 року Артем підбив чотири ворожих багатоцільових легких гусеничних броньованих тягачі, що йшли на штурм українських позицій. Одна з них після пострілу Кліща повністю згоріла, інших добили українські безпілотники.
«Повірте, ніякого героїзму в тому не було. Наважитися вийти на повний зріст із шанця для пострілу, в першу чергу, мене змушувало усвідомлення: якщо їхні «мотолиги» підійдуть до нас впритул і випустять зі своїх «надр» десант – ми можемо не втримати оборону», – говорить Артем.
Це був перший випадок в історії 124-го батальйону, коли саме «піхота», а не артилерія чи безпілотники, зуміла знищити ворожу броньовану техніку. Андрію довелося побути й штурмовиком, брати посадки, нашпиговані ворожими укріпленнями й захоплювати полонених.
«Більшість з захоплених нами в полон ворогів були зеками. І практично всі вони зізнавалися, що йшли сюди за гроші. Окупант – він і є окупант, яка там моральність! Тому, на мою думку, достукатися до їхнього сумління – марна справа. Їх треба просто вигнати з нашої землі силою», – зазначає боєць.
До повномасштабного вторгнення Артем був завзятим футболістом (голкіпером), грав за команди, що змагаються в другій українській професійній лізі. Але продовжувати спортивну кар’єру після Перемоги вже не збирається. Чоловік полюбив військову справу і планує пов’язати з нею своє подальше життя. І перші кроки на цьому шляху ним уже зроблено – нині він командир взводу.
Раніше ми писали про головного сержанта Андрія, якому нині п’ятдесят п’ять років. Він уже восьмий місяць він боронить рідну Харківщину в складі 92-ї бригади. Нагороджений медаллю «Залізний хрест» Міністерства оборони України та відзнакою «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних сил України.
Читайте також:
До +16, а потім знову мороз: якою буде погода на Харківщині
