Молодий професор став на захист України: історія гвардійця

Володимир Чумак до війни  викладав для студентів та курсантів дисципліни, пов’язані з адміністративним правом, і  паралельно займався науковою справою. У  2021 році він  отримав вчене звання професора. Війна застала Володимира на роботі в університеті. А з початку червня Володимир Чумак був призваний за мобілізацією в одну з частин Нацгвардії на Харківщині.

– На базі навчального закладу швидко розгорнувся оперативний штаб оборони університету. Я увійшов до його складу і, починаючи з 24 лютого і до мобілізації, окрім педагогічної і наукової діяльності, займався ще й волонтерством. Я вирішив не евакуйовуватися разом з університетом і дистанційно викладав дисципліни. Разом з колегами допомагали ветеранам, розвозили гуманітарну допомогу літнім людям, здавали кров для поранених бійців. Просто сидіти склавши руки і боятися було неможливо, –  розповідає Володимир Чумак.

У минулому чоловік працював слідчим у правоохоронних органах, тому йому завжди була дуже близькою тема національно-патріотичного виховання молоді. Він очолював волонтерські проекти і намагався бути прикладом до наслідування для студентів.

– Студентам подобаються молоді викладачі, з якими можна поспілкуватися на якісь спільні теми. Відповідно, коли студент спілкується з викладачем більш розкуто, то йому стає цікавіше і спілкування поза навчанням, – упевнений Володимир.
У цьому чоловік вбачає й місію викладання: допомагати молодим людям у становленні та виборі майбутньої професії. Адже захист України це не лише про воєнний аспект, це ще й про розвиток.

 – Навіщо працювати в університеті, якщо нічого не робити, щоби ставало краще в країні? Я обдумував це і одного дня прийняв рішення піти до військкомату та отримав направлення в частину НГУ, – розмірковує Володимир.
У підрозділі, де тепер проходить службу молодий професор, усі військовослужбовці призвані за законом про загальну мобілізацію. Усі чоловіки самостійно прийшли до військкомату і жодного, хто б прийшов через повістку. Боронити рідну Слобожанщину вчорашніх цивільних, а сьогоднішніх гвардійців зараз навчають досвідчені інструктори.

– Мені подобається система навчання і для мене цікаві всі дисципліни. Сержанти-інструктори готові навчати, допомагати і відповідати на всі наші запитання. Навіть якщо їх буде більше сотні. Офіцери з людяним відношенням, які ні про кого не забувають. Для себе в службі я бачу новий етап розвитку, – говорить Володимир.

На запитання, чи хоче він повернутися до науки після війни, чоловік відповідає однозначно:
– Тут я виконую завдання і приношу користь, і там виконував завдання і приносив користь. Проте, аби якнайшвидше мир повернувся до Харкова, аби студенти знову сиділи в аудиторіях, аби я скоріше побачив родину – я тут і зараз. Роблю все, що можу.

Раніше ми писали також, як харків’янин «Док» б’є росіян на півночі Харківщини